РанокLive

Цікавим вже є визначення слова плітки- це особлива, здебільшого недостовірна інформація (яка спотворює істину), що розповсюджується винятково усною формою («із вуст у вуста»). Чому людям важко сказати правду в очі, натомість легше — пліткувати? Чи завжди у плітках винен той, про кого пліткують? І що робити, якщо опинився в колі людей, котрі пліткують? Про усе це в нашому ранковому ефірі говорять Аліна Кутілова та Андрій Воробець, долучайтеся до розмови і залишайте коментарі!

Кожен день, як маленьке життя, повне викликів та випробувань. Які уроки ми можемо для себе засвоїти сьогодні?

Кожен раз, коли новий політик виходить на дебати, він обіцяє зміни. Коли ми знайомимося з людьми, при довгому спілкуванні ми змінюємось, у стосунках ми часто також потребуємо змін. Змін у характері, реакціях. Ми, як змінюємося самі, так і від інших чекаємо змін. Або ж навпаки, якщо ви та людина, яка любить стабільність і будь-які зміни для вас це ризик і страх. Тоді ви уникаєте і змінювати себе і навряд чи будете спілкуватися з людьми, які кожного дня прагнуть змін. Як ви реагуєте і на зміни і чи завжди вони мають даватися легко? про усе в ранковому ефірі з Аліною Кутіловою та Андрієм Воробцем.

До себе по справедливості, до інших по милості - як ставитесь до такого принципу?

Чоловіки часто не хочуть розповідати про труднощі, внутрішню боротьбу, щоб не виглядати слабкими. Чи правильно це?

Ознакою слабких кордонів може виявитись надмірна відкритість: людина розповідає про себе все і всім, має труднощі з тим, щоб говорити “ні”. А також глибока залученість до проблем інших людей, внутрішня потреба когось рятувати, залежність від чужої думки, постійні спроби підлаштуватись під інших. Чи бачите ви в цьому описі себе? Або минулого себе? Що сьогодні вам допомагає мати особисті кордони та захищати їх? Діліться в коментарях