Сторінками Біблії

Сьогодні у світі, де важливе не те, хто ти є, а те, як ти виглядаєш — ця притча звучить радикально. У соцмережах люди часто створюють образ ідеального життя, у той час як насправді борються з боргами, страхами, відчаєм. Вони вибирають "виглядати", а не "бути". Притчі 12:9 говорить нам: "Краще бути простим, але справжнім, ніж фальшивим, але вражаючим."

Ми звикли думати, що чесність – це слабкість. Але Притчі 11 перевертають уявлення: бути праведним – це не про м'якість. Це про силу, стабільність і глибоку вигоду. Але не ту, що світ пропонує – а ту, яка залишається навіть після смерті.

Притчі 10 — це «дзеркало» нашого вибору: як ми живемо, говоримо, працюємо, ставимось до Бога і людей.

Сьогодні, в неділю після Пасхи, багато людей зранку вирушають на кладовища. Це стало традицією — приходити до місць поховань рідних, прибирати могили, молитися за них. А чи задумувалися ми коли-небудь: звідки взялася ця традиція?

Уявіть собі стіл. Проста кімната. Дванадцять чоловіків — втомлених, збентежених, повних очікувань. Вони не розуміють, що ця вечеря — остання. А Ісус знає. У Нього в очах — глибина. Не паніка, не страх. А любов. «Полюбивши своїх, що в світі, — полюбив їх до кінця» (Ів. 13:1)

Натовп зустрічає Ісуса як переможця: "Осанна Синові Давидовому!" Люди чекали Месію, який скине римське ярмо, поверне славу Ізраїлю, дасть політичну свободу. Їхнє уявлення: сильний, войовничий цар, який принесе швидкі зміни.

Сьогодні ми відкриваємо 8-й розділ книги Притч, де Мудрість говорить до нас, немов жива особа. Вона закликає, попереджає, дає обітниці і відкриває свою вічну природу. Але чи чуємо ми цей голос? Чи відкриті наші серця для цієї істини? У цій проповіді ми розглянемо три ключові аспекти: Де звучить голос мудрості? Що дає нам мудрість? Яке рішення нам потрібно прийняти?