Яким був 2025-й для України та світу?

Час для духовності. На Радіо «М». Буває, що ані Гугл, ані Діток, ані друзі не можуть дати відповіді на твої питання. Та може вже час звернутися з питаннями до виробника? В ефірі програма «Питання до виробника». Друзі, вітаю! Програма «Питання до виробника» – останній в цьому році випуск. І, знаєте, цей проміжок часу, який у нас залишається до кінця 2025 року, ми присвячуємо загалом переосмисленню, десь розумінню тому, де ми знаходимося, як прожили цей рік. Що хорошого, що поганого, на жаль, було в нашому житті. А чому на жаль? Тому що іноді хотілося б, ну, було б більше приємних речей. Але, на жаль, знову ж таки, це наше життя. Головне, як ми входимо в новий рік, з якими висновками. Отож, сьогодні незвичний такий випуск буде в програмі. Ми хочемо підбити підсумки, поговорити про те, яким був цей рік для християнства, загалом для світу, для нас, можливо для українців. І радо хочу вам представити нашого гостя, Ігор Середа. Вітаю, Микита. Продюсер RadioM, керівник християнської місії, Jesus Revolution і багато інших ще регалій. Тому зосередимося поки на цих. Дякую, Микита. Аж не звично, як завжди, сидіти в цьому кріслі, але дуже приємно. І вітаю всіх наших глядачів, слухачів, друзки дуже. Дякуємо вам за те, що ви весь час з нами. І зробимо все можливо, щоб сьогодні підбити такі підсумки 25 року, які позначилися на культурному і християнському контексті. Так. Напевно, що почну з питання, як твій рік, як ти його оцінюєш? Я оцінюю щороку по певній шкалі й чомусь у мене за 25 рік дві думки. Перше, це вдячність однозначно, тому що коли ти знаходишся в моменті якомусь тобі важко оцінити рік. Я робив допис нещодавно про рік, який він був, і тому подібне, і підсумки. Здається, зараз я бачу, що вже немає цього тренду робити підсумки року або щось подібне. Можливо ще буде, побачимо, як то кажуть. Проте, для нас, українців, четвертий рік повномасштабної війни, 12 років війни для когось. І це все непросто. Це все важко. Говорити про втому, говорити про вигорання для нас є абсурдно. Хіба що ви люди, які слухаєте нас закордонні і, можливо, не зрозумієте те, що ми переживаємо. Вигорання воно є. Але однозначно, при тому всьому, ти вбачаєш хороші позитивні якісь моменти з того, що відбувається. І ти розумієш, що тобі є за що бути вдячним Богу. І тут важливо, я б порекомендував, мабуть, кожній людині сісти й прописувати, за що я вдячний. І якщо ви скажете, ну не має мені за що дякувати, тоді одразу вам даю ще одну таку просто пораду, про яку ви мене не просили. Але це на початку 26 року сісти й запланувати, зрозуміти, що б ви хотіли отримати у 26 році. Протягом всього року. І чому я вдячний? Власне, тому що я проаналізував, що ми отак от сідаємо на початку року з дружиною і ми складаємо план наших бажань. Іноді таких відвертих здається, як про таке взагалі там можна думати, мріяти. Але всі нормальні люди ставлять собі цілі, ставлять собі плани, мрії, досягнення, що ти хочеш там в професійному плані, що ти хочеш в плані своєї сім'ї, якісь там мрії. Ми це все прописуємо і ми завжди дивимося, що 90% зі ста наших запланованого, омріяного, бажаного, іноді це питання нашого серця, що не просто як досягнення, а знову такі, знаєш, забаганки, як то кажуть. Але це не забаганки, знаєш, нова авто або ще щось. То воно здійснюється і я розумію, що ці 10% залишаються в цьому буфері для Бога, бо він вважає, ну, для вас це, друзі, ще не треба, або там, я хочу щось інше. І ми такі, окей, супер, ось так. Тому рік класний. А друга думка – це про радість. Треба теж її шукати, шукати радості. І це знову таке, знаєш, що тут у нас всі наші різдвяні гуляти, там, ой, радуйся земля, син Божий народися, багато інших християнських іонів, вони присвячені радості. І я розумію, що радість – це не через причину того, що у тебе все навколо радісно, хороший момент, а це як вибір і рішення твоє бути радісним, навіть попри обставляння. Ми не говоримо про абсурдність, таку, ха-ха-ха, я радію, бо все погано. Ні, ми говоримо знаходити моменти радості. І як така думка, чогось вона мені прийшла саме цього року, 25-го, що ви можете стати причиною радості для когось іншого. Не чекати радості від когось, а самим стати радістю для когось. Я додам тоді дві тези, які думаю, ми… А ти одружився, у тебе теж плідний рік був. У мене плідний рік, і це напевно, що одна з ключових подій року, тому що, відкрию невеликий секрет, ми нашою такою домашкою, церковною, друзі, ми збиралися на Новий Рік, 24-го, 25-го, і ми писали про цілі, які ми хочемо. Там хто, скільки хотів, стільки написав. І одна з цілей була саме, щоб Бог подарував мені дружину. Угу. Так. Я в той момент, коли я це писав, я ще навіть не думав, що воно так станеться. Чудово. Тому, так, це до того, що цілі, мрії й робота в купі до цього воно приносить гарний результат. Але і не до цього. Перша теза – це за те, що радіти треба. Ми ж святкуємо Різдво, 25-го, 24-го на 25-те відзначили, плюс зараз можна святкувати, далі продовжувати народження Христа. І що примітно, що в історії народження Христа першими дізналося про його прихід на цей світ пастухи, які були в той момент на роботі, і перше, що вони почули, це радіти. Радіти. Радіти, адже даний син Божий, який спасе, і так далі, по історії. Але сама суть примітна в тому, що вони були втяжні своєю роботою. Вони були в таких умовах в ніч, коли хочеться спати, треба стерегти тих овечок, треба щось про своє думати, якісь турботи, і перше, що їм приходить – радіти. І ця радість, вона їх так піднесла, що вони пішли далі розповідати іншим. Друга теза, я хотів сказати, примітно для мене було за цей рік те, що ти кажеш бути вдячними. На жаль, ми живемо досі в умовах повномасштабної війни, російсько-української війни, агресор терористів не припиняє воювати проти цивільного населення. І коли здається, що мені нема за що бути вдячним, друзі, елементарно, коли ми читаємо новини про те, що в сусідній будинок чи в сусідній області, чи десь прилетіло і там є багато поранених, багато загиблих, уже є привід сказати «Боже, дякую, що ти зберіг мене, що я не там, і я не стою зараз перед будинком і чекаю звістки, відеорятувальників чи правоохоронців про свою близьку людину, чи когось із знайомих». Тому це така маленька теза, яка дає нам усвідомлення, що іноді надавалося б такі банальні якісь речі, які бувають в нашому житті, вони просто десь «це ж було вже, а що тут такого?», це не варте уваги, але кожна найдрібніша деталь, вона є ключовою для нашого життя. Але ми трохи відійшли від теми нашого спілкування. Прекрасний початок. Прекрасний початок, багато було, як позитивного в цьому році, християнському і культурному середовищі, так і негативному. На твою думку, все ж таки, цей баланс позитиву-негативу, він в яку сторону переважає? Шальки Терезів, де? Якщо ми подивимося на глобальну, почати з масштабу нашої цілої планети, а потім вже перейти до нашого українського контексту, я пропоную так, то в цілому подій значних багато. По-перше, що цікаво, я потрапив на одну статтю, за 25 рік, і ця тенденція продовжується протягом останніх 20 років, що набирає аборти популяризація християнства в країнах Азії. В нашому сприйнятті ми ще звикли думати, що країни близького Сходу, Ірак, Іран, Пакистан, всі ісламські країни, у звичному для нас розумінні, Азія, М'янма, Бірма, Камбоджа, Південь Корея, Японія, Китай, що вони, це не християнські країни, або іслам, або буддизм, індуїзм і так далі. Але набирають аборти християнства, і в Китаї найбільша кількість підпільної церкви, яка там досягає шестизначної цифри, і така проактивна. І ті самі ісламські країни в Ірані, наприклад, не в Іраку, саме в Ірані, закриваються мечеті, і ці мечеті перетворюються на церкви. І це здається таким, знаєш, певним абсурдом, тому що раніше колись було навпаки, коли мусульмани забирали будівлі церков, яких там, древніх, і перероблювали їх на мечеті, і ми бачимо, що ця тенденція поширюється чомусь на Європу. Вона так от іде, а в Європі, на жаль, при тому всьому рівень християнства свідомого, він зменшується щороку, люди зменшуються. Думаєш, якась така дивна тенденція, знаєш, якесь таке мігрування, велике переселення народів, можна сказати так. Також, я не знаю, шальки Терезів, вони якісь такі вирівнюються, тому що, з іншої сторони, слава Богу, що все більше і більше людей приходять до Ісуса Христа в країнах Азії, але в країнах Європи цей рівень зменшується. Візьмемо Африканський континент, Нігерія. Нігерія теж цього року така була досить сумна новина про те, що ісламське угрупування терористичне, воно завдавало і ДІЛ, і інші різні терористичні угрупування, вони викрадали християн і по різному оцінкам кажуть, що понад 50 тисяч зафіксованих вбивств християн Нігерії. Це така цифра. Це 25 рік, ми не живемо далеко, і Нігерія вважається однією з розвинених країн Африки, і це відбувається. Там були нальоти на церкви, де знищували, де вбивали, катували, і це сумно. Також при тому всьому бачимо, що в нашому контексті українському християнське питання, воно якось тісно пов'язане з питанням політичним, тому що розуміємо, що наразі в консервативне крило американського суспільства, це керівна партія, партія консерваторів, де такі імена як Марко Рубіо, де імена як Чарлі Кірк, де імена як Джей Ді Венс і тому подібні, вони лунають, і тут таке двояке мислення, тому що з однієї сторони вони подають себе як консервативні люди з пристенськими цінностями, і в той же самий момент для нас як для українців їхні вчинки вважаються досить дивними, тому що ми не бачимо підтримки для себе, і звісно, що смерть Чарлі Кірка, його вбивство теж стало певним резонансом для соціуму і така неоднозначність, тому і звісно, що не можна не згадати й про католицьку течу, католицьку церкву, це смерть папи римського й обрання нового папи, конклав і все подібне, і його рішення, про який ти багато робив ефірів цього року, рік був досить, як на мене, багатий з погляду подій у світі християнства і навіть, я так скажу, впливу християнства на суспільство саме у світі, можливо, ти ще щось додане, прокоментуєш з твоєї погляду. Ну але ж знову ж таки ми повертаємося до тих же вбивств, які багато були й в Латинській Америці, і навіть в Європі були, в Азії так само писали, що чимало є все ж таки неприємних випадків, коли священників викрадали, катували, вбивали, тобто на жаль, десь ще є оце протистояння, але ж ти не сказав за позитивні ключі, більше так от трохи, знову ж таки, я повернусь до, Трошки Празі сказав. Трошки Празі, але от хочу повернутися до Чарлі Кірка, адже напевно, що це була одна з найгучніших таких подій року, адже вона сколихнула не тільки сполученню Штати, ми вже навіть говорили орел про те, що деякі українці навіть на заставку ставили собі телефонів цю людину, наскільки це вже було, знаєш, такою відомою, при чому що дуже цікаво, що ці люди, Його мало хто знав. Його мало хто знав, він не цікавився сильно політикою України, не цікавився перебігом подій в Україні, тому що йому це не потрібно було, він більш-менш як Трамп, Америка для американців. Так, я думаю, що тут варто нагадати, хто такий Чарлі Кірк, можливо, хтось зараз слухає, не розуміє, це відомий американський активіст, християнин, який робив дебати в американських кампусах, в навчальних закладах, університетах, то в них така популярна є тема, де ти можеш робити дебати на будь-яку тему, і він спілкувався з людьми, які там були, проти християнства, проти віри, за аборти або і подібні речі, і він дебатував з ними й дуже розумний. І багато такої з української сторони було трошки Тейта на нього через те, що дійсно він був один із тих, хто був проти збройної підтримки нас, тому що, звісно, людина тут не була, тому що приїхав пастор Марк Бернс, у нього теж була його позиція. Але після того, як він приїхав до України, його позиція кардинально змінилася. Він з тієї людини, яка була нейтральною, і його місія, наскільки я знаю, була в тому, щоб навпаки не просто зрозуміти, що тут відбувається, а довести, що нічого не треба Україну підтримати. І він, побачивши це все, побачивши, що відбувається, як росіяни, вони знищують українську церкву в широкому сенсі цього слова, ми говоримо і про протестантську течу, і про католицькі церкви, і про православну церкву, тому що бомбардування храмів, катування пастирів, капеланів, я знаю, що для них капелан в списку офіцерів вищого вина, таких старших офіцерів, і там капелан, тому що вони розуміють, що це той, хто має духовну опіку над військовослужбовцями. І тому Чарлі Кірк, дійсно його, вся ця історія з ним, вона стала резонансною, що навіть не зміна папи в католицькій церкві, але він просто людина. От я думаю, що це важливо розуміти, людина, яка мала хороший вплив, яка дійсно був патріотом своєї країни, як американець. І, знаєш, я розумію, що така у нас є помилка часто у людей що вірить, це канонізувати певних особистостей, наділяти їх тими речами, якими не треба. І от з Чарлі Кірком, мабуть, сталася така штука, що йому надати це звання героя й охристили в лік святого, а він не свята людина. Немає жодної святої людини, друзі, ну вибачте, якщо зараз, можливо, когось це так зачіпає, всі ми люди, і у нас у всіх є і хороші, і погані моменти, але судити нас може лише Господь, і лише він є святий. Не будемо довго з на чому зупинятися, рухаємося далі. Через ганчірка з Комою, щоб завершити цю історію з Чарлі Кірком, але все ж таки сильна історія про те, що його дружина, вона публічна, вона пробачила винуватців у смерті її чоловіка, вбивців. Сильний вчинок. Сильний вчинок, так. Тут нічого не можна коментувати, бо теж деякі люди накинулися на неї, як ти можеш пробачати вбивцю, яке ви маєте право, це її рішення, це її чоловік, її доля, і вона сама це робить, і це все. Вона так вирішила, і слава Богу. Для свого заспокоєння серця, душі, щоб не перейматися, це відпустити, це найпростіший метод для неї. Ну, і давай будемо теж відвертим, так вчив Христос. Так, але є нюанс. Так само зараз почнеться, давайте пробачати росіянам. Я згоден з тобою. Але росіян треба пробачати після того, як вони змініться, і вибавились, і попросили пробачення. Пробачення, так. Теж, якщо ми вже зачепили питання нашої української історії, історія, яка сталася в Одесі, Сергій Гей держи, так звати, чоловіка, при якому теж варто згадати в цьому контексті, також перейшовши до України, коли будинок у 24-му році, перепрошую, в будинок влучила ракета, і він вірчий, баптист, і, на жаль, загинула його дружина, і одна з його дітей загинула, у нього двоє діток, і він залишився сам, як батько Одинак. І у 25-му році ракета знов влучає в його будинок. І уявляєш собі такий, знаєш, просто ще один удар за ударом. І що цікаво, після першого удару, це здається, була п'ятниця, або субота, а буквально через декілька днів, уже в неділю він мав промову у своїй церкві баптистській в Одесі, де він так само публічно заявив, що він пробачає росіянам. І я пам'ятаю, що тоді теж дуже багато людей різних, і християни, і людей, які далекі від християнської віри, вони почали казати, так як ти смієш, що ти робиш, а що ти пробачаєш. І те, що у мене питання, знаєш, хто вам дав право засуджувати цю, це його історія. Якби це були ви, от я б розумів, що в питанні прощення ми не маємо когось сказати, ти маєш простити. Прощення – це не колективний? Так, і так само в питанні прощення, коли хтось когось пробачає, ти не маєш йому щось сказати. Це його власне рішення. Бути на його ситуації – це власне інша історія. Я думаю, важливо про це сказати, у спектрі широкої історії. Але перед тим, як ми знову повернемося до України, питання до тебе, ти в кінець світу віриш? Скільки на твоїй пам'яті вже їх було? Ух, ну, давай так, знай таких великих. Не, я не хотів прибільшити ці роки. Я вірю в кінець світу, я вірю, що буде кінець світу, навіть, я так скажу, кінець, мабуть, світла. Апокаліпсис і кінець нашого часу він буде, це біблійна теза, і багато людей чекають його. І хтось заявляє, мені здається, щороку знаходиться якийсь пророк, який каже, сьогодні кінець, сьогодні кінець. Так само останнім часом я чую дуже багато тез, от Христо скоро прийде. І мабуть, він скоро прийде, але точної дати не знає ніхто. Навіть Ісус каже, що ніхто не знає крім отця, навіть Христос не знає, коли він має прийти, але ще його небесний батько. 2000 року мав бути кінець світу, 2012 року мав бути кінець світу, такий не популярніший. Ну і здається, коли Ковід почався, багато почало казати, що все, це уже кінець світу. Ну і здається, в Нігерії з нею все пророк, Ной, який побудував ковчег і казав, сім ковчегів. Сім, це він надивився якихось фільми. Здається, у фільмі, який таке називається, 2012, там було сім ковчегів. Як ти сприймаєш такі новини? Люди ж вірять в це, судячи з відео, в якому він розповідав про те, що це все, це кінець, на Різдво. Ну як ми з тобою казали, що перед цим, що побачимо. Ну тобто, щоб він почав будувати до Різдва, і він казав, що 25 грудня, 25 року, що як звучить. Символічно. Ну це, як казали про 12-12-12, там 12-12-12 року, або там 6-6-6 колись було, там 6 червня 2006 року. Ну це таке все. Ми любимо певні речі зістикувати, надавати їм сенсів, але, ну от, знаєш, окей, кінець світу, ковчег, а що далі? Ну ковчег буде. Як на мене, краще жити так, щоб навіть коли Христос прийде, ти вже був готовий. Ну просто це нелогічно навіть. Абсолютно нелогічно. Дивись, якщо ми візьмемо історію справжню біблійну з гноєм, і тоді по то було нам багато-багато менше людей, для того, щоб це здійснилося. Так, це по-перше. А по-друге, наскільки я пам'ятаю, що Господь, це Буття 8-й розділ, там написано, що він повіяв, що більше такого не буде, і як ознака цього це райдуга, веселка. Ну, якщо коротко, це те, що викликає посмішку, насправді. І, знаєте, будемо відвертими, ніхто не сприймає це серйозно. І навпаки, тут ми, як християни, в глобальному сенсі, це здається невіглаством. От я розумію, що якась молода людина, яка цікавиться бізнесом, політикою, знаєш, там, має якісь статки, рахунки в криптовалюті. І вона читає подібну новину, що десь якийсь пророк в Нігері, Нігері це було? В Ганні, в африканській країні, будує Ковчег, тому що кінець світу. І тут сьогодні, там, умовно, уже 25-ше пройшло, 26-ше, 27-ше, уже 31-ше, все, цього не сталося. І, ну, думаєш, от ви такі оці дурні, це невігластво. І я проти цього. Я вважаю, що нам, як християнам, потрібно завжди йти в напрямку освіти. І, до речі, тут варто зазначити, знов таки, я, у мене немає на заставці Чарлі Кірка. Немає, ні, у мене їх, до речі, можна побачити, хто, в мене Ісус. Ну, така, як би, цікава картинка. Але, що цікаво, що у нього була теорія, це не його теорія, це теорія семи гір, семи вершин. Що потрібно йти й ставати прикладом в різних сферах, тобто, охоплювати. І наші цінності, ми, як християни, маємо нести наші цінності не лише закриватися в церкві й казати, ви приходять до нас, а ми маємо йти в суспільство. Маємо показувати приклад сім'ї, давати приклад в медіа, давати приклад в музиці, в культурі. Як це, власне, колись і було. Тому що ти подивиться на всі витвори мистецтва класичні, вони так чи інакше натхнені Біблією, вони натхнені Христом, всі витвори мистецтва, всі винаходи, кажім так, науковці, це були всі християни. Ну, маю це на увазі, з Здебільшого, там, які зробили величні відкриття. Ісак Ньютон і тому подібне. Давайте і ми це будемо робити. Повертаймося до України. На твою думку, яким був рік для України? Я одразу ж тобі, напевно, те, що я виділив для себе, із негативного. Це продовження цього. Я не знаю, як це правильно, щоб, знаєш, цензурно сказати, щоб це пропустило. Бо оце те, що намагається вижити, це РПЦ і ПЦУ МП в Україні й те, що вони в цьому році робили. Просто ніяк не доконають їх. Так. Друге, те, що з приємного, це напевно, що зміцнення капеланського руху в Україні й те, що напевно, що з негативного знову, це руйнування храмів. Дуже багато їх було в цьому році. Так. І знаєш, що абсурдно, ти сказав першу свою тезу про РПЦ і ПЦУ МП. І, що цікаво, їхні храми теж руйнуються. І оці дивні відео, коли запитують у парафіянин, у жіночок, церкви, а ви ж бачите, хто ж там руйнує. Ні, вірніше, я їх там спочатку... А ви молитесь за патріарха Кирила? Звісно. А чого ж вони запускають ракети? Ну, така воля лоджія. І це якісь такі абсурди. Просто до цього ж знову, що в мирному плані, який намагається зараз протиснути РФ, знову повернення... Московського патріархату. Московського патріархату і руського цього язика. Але ми ж зрозуміємо, що за цим ховається. Однозначно. Ми будемо відверті, що це вплив, однозначно. І здебільшого, це негативний вплив на людей. Тому що особисто з мого спілкування, це завжди така, знаєш, латентна позиція. Така от мір во всьому мірі, але, знаєш, трошки такий... Осушний. Так, от мір во всьому мірі, але Осушний. Абсолютно такий класний коментар. Тому це справді трошки прикро. І я не хочу, знаєш, про це багато говорити, тому що розумію, що тут потрібно показувати хороший приклад. Тому що теж одне з досліджень, яке я читав, воно не пов'язане з 1925 роком. Цей інститут розумово робив дослідження, де у людей запитували про те, до якої вони конфесії себе прираховують. І це, здається, дослідження 1924 року. Я думаю, що 1925-му воно лише збільшується, тому що кількість протестантських течії України, Християнів, євангельського спрямування, католиків, греко-католиків, вони набираються більше і більше охоплення популярності. Також і наша УПЦ, Українська православна церква, теж вона дійсно робить певні хороші позитивні кроки. І воно все таке приємне. Як мінімум, як мінімум, ти уже не почуєш в суспільстві термін секта щодо протестантської євангельської церкви. Тому що, люди, змінилося їхнє світосприйняття. Вони зрозуміли, а виявляється, що церква, це не лише Владзімірський собор чи Михайловська, Софіївська чи Лавра, а це ще може бути така церква і така церква. І це нормально. І воно поширюється. Тому що як Христос сказав, що по плодах або по вчинках їхніх, ви дізнаєтеся про них. Це я б сказав з позитивного. По-друге, здається, пальців однієї руки не вистачить, щоб перерахувати кількість молитовних сніданків на державному рівні, які відбулися. Я мав честь бути на молитовному сніданку на День Незалежності України, президентському молитовному сніданку, де, власне, і познайомився з пастора Марком Бенцом, з яким ми потім зробили інтерв'ю. Наскільки я знаю, до того ж був різдвяний молитовний сніданок, також був військовий молитовний сніданок саме для наших військових генералів, всіх представників сили оборони. Окрім цього, на локальному обласному рівні відбувалися молитовні сніданки. І ти бачиш, як ось це все, воно трошки видозмінюється, і можливо воно має таку форму державотворення, але все одно ти бачиш, якби це не було важливо, воно б ігнорувалося. А воно є важливим. І я бачу активну позицію саме там євангельських протестантів в цьому всьому, і католиків, і греко-католиків, і звісно, що православні долучаються, і інші спільноти конфесій України, і це об'єднання. Воно руйнує всі бар'єри, плани, воно об'єднує. Скільки було капеланських форумів, скільки було різних конференцій, присвяченнях цій темі. Як на мене, це дуже і дуже позитивна річ для нас. Теж можна таки сказати з резонансів, от один з активних християн України, який адвокат Україну, його звати Марк Сергєєв. Це колишньому молодіжний пастор церкви, Мелітопольська християнська церква в місті Мелітополь, яку росіяни окупували й зробили там якесь міністерство молоді, щось подібне. Вони просто вкрали будівлю церкви, яку церква будувала, збирала пожертви, і вони самі будували, вони вкрали. І тепер там оце міністерство загарбавши все. І він переїхав зараз в Києві, він активно волонтерить, служить, допомагає, розказує по всьому світові про нас. І теж ракета цього року влучила, здається, не в його будинок, а поруч з його будинком. Але, слава Богу, його родина вціліла, і навіть в той будинок, куди влучила ракета, з людьми все добре. Це дійсно таке диво. І багато таких було ходи хороших. Був національний День молитви за Україну. Дивіться, цього року ж, цього року, на офіційному рівні Верховна Рада прийняла, що 24 лютого, в день повномасштабного вторинні в Україну, на офіційному рівні, це День молитви за Україну. Також влітку відбувся День молитви за Україну. І була хода, і марш Ісус. За сімейні цінності багато. Як для мене, мені подобається те, що останнім часом церква в широкому сенсі, між конфесійно, різні організації, вони стали частиною держави. Не окремо, а бо прописано в Конституції, бо це має бути, що церква не є відокремленою від держави. Ви займаєте собі оцим, а ми будемо займатися ось цим. Тобто всі міжхристиянські організації, вони конкретно залучені в життя і політичну складник нашої країни. І з кожним роком цей вплив стає сильніший. Є у міських голосів радники, є духовні ради при міських радах, є пасторові, які проводять молитовні сніданки, молитовні заходи різних форматів. І це стає популярним. І це стає вже не просто для галочки, у нас воно є. Люди розуміють цінність. Я мав честь бути теж на декількох регіональних молитовних сніданках, і все, що я чув, це лише такі позитивні враження. Люди, які б ніколи не думали, не кажуть, що це так добре. Тому що, розуміємо, що для того, щоб нашу країну трансформувати, потрібен певний час. І ми трошки понад 30 років, як є незалежними, і якщо ми беремо до того, все було пов'язане, ну 70 з гаком років була атеїстична культура, відокремлення взагалі віри від Бога і лише віра в партію. А тут трошки інше, і є позитивні рішення, і це, як на мене, дуже дійсно надихає, що наша країна рухається. Швидко плине час наш, на жаль. Маємо хвилинку, і твої очікування від нового 2026 року? Я думаю, що у 2026 році, якщо ми на тому векторі, в якому ми зараз рухаємося, як ти сказав, церква у широкому сенсі цього слова, тому що церква — це про людей, це про нас і з вами, то я думаю, що прийде все те необхідне, про що ми так сильно молимося. Звісно, що ми молимося всі за мир, за припинення війни й честь і Шана кожному нашому військовому захисниці, що роблять це можливо, щоб ми проводили подібні ефіри, щоб відбувалися такі різні християнські молитовні заходи, конференції, тому подібне, і дякуємо кожному. Молимося, щоб так і сталося. І завершу такою думкою, яку мені сказали мої друзі з закордону, вони кажуть, ви знаєте, те, що у вас зараз відбувається, темрява, блекаути, війна, фронт, який просувається, щоденні втрати, кожного в телефоннікнисті є мінімум, кажуть, 3-5 контактів, які можна видалити за час війни. І він каже про те, що, але на духовному рівні, це людина пов'язана, він служитель церкви у своїй країні, не буду казати, який, але він каже, ми б хотіли, щоб у нас відбувалося таке духовне пробудження, яке зараз відбувається у вас тут, в Україні, це дуже сильно. Ну, маємо надію, так і буде. Ми продовжуємо працювати над цим. Тому що це не те, що відбувається само по собі. Однозначно. Якщо ти не долучишся, якщо ти не будеш активним і свідомим, то нічого не буде. Це починається з тебе, з твого вибору. Прекрасно. Ну, не тільки твоє, а всіх нас. Моя мрія, щоб після війни на НСК Олімпійському, який спростовує зібрати масове дійство, молитви за Україну. І я б хотів, щоб це була переважна молитва. Мені здається, це було чимось таким прекрасним дійством, завершенням показати, що для нашої України є майбутнє, яке буде на десятки-десятки років і щоб воно базувалося на правильних цінностях. Уяви собі, як десятки тисяч молодих людей будуть молитися за Україну, співати Господу. Я думаю, це надихає. Дякую. Дякую тобі, що прийшов. А ми всіх вітаємо з Новим роком. Вітаємо з Новим роком. Традиційно просто вас просимо і рекомендуємо написати ваші коментарі щодо того, яким ви бачили цей рік і які плани будуєте на наступний. Тож, Ігор Середа в програмі питання до виробника і ми з вами прощаємося в цьому році й, маю надію, зустрінемося в Новому, у 2026 році. Тож, до зустрічі!