Що робить вас щасливішими: постійна гонитва за «кращою версією себе» чи повне прийняття себе таким, як є?

Ми живемо в епоху «успішного успіху», де кожен заклик каже нам: «ставай кращим», «працюй більше», «досягай». Але чи не втрачаємо ми себе в цій нескінченній гонитві? З іншого боку — чи не веде повне самоприйняття до зупинки в розвитку та застою? Що ви думаєте про це? Діліться в коментарях!