Де межа між самоповагою та самозакоханістю?

Самоповага і самозакоханість, гордість і гордовитість... Буває так, що коли ми зробили щось навіть маленьке, то у нас змінюється постава, ми відчуваємо себе впевненішими і радіємо своїм досягненням. Але ще більше ми змінюємося у власних очах, коли досягаємо чогось великого. Чи нормально пишатися своєю роботою і здібностями? І де межа між тим, щоб просто цінувати свої досягнення та впадати в гординю?