Добре, що ти тут

Будні військового, який служить з 2022 року. Яке життя військових? У кожного своє - це очевидно, як і у цивільних. Але чим більше особистих історій ми дізнаємось, тим краще їх розуміємо.

Як автору написати і видати книжку. Сьогодні будемо говорити покроково про це з автором, який це зробив. Він не є відомим автором, але іде до цього!

Нам, українцям, важливо добре розуміти нашу культурну спадщину, яка величезна і гідна уваги. У нас велика кількість пам'яток світової культури, які охороняються ЮНЕСКО. Але зараз під час війни фокус уваги з цього змістився, зрозуміло чому.

Важкий і травматичний досвід варто не тільки осмислювати, але і згадувати, і перепроживати. Щоб з травматичного він перетворювався на біографічний. Я хотів поговорити про це давно і запросив Іру Саліхову, давно її знаю, ціную і ми давно дружимо. І вона погодилась чесно поговорити про цей досвід. Іра - волонтерка і громадська діячка, не тільки прожила в окупації, але весь час активно волонтерила і служила іншим людям попри те, що це було неймовірно небезпечно.

Ігор Халабурда - військовий, який втратив 2 ноги при виконанні бойового завдання. Але своїм завзяттям, вірою в краще майбутнє і життя він надихає хлопців поруч. І не збирається здаватись. Про це і поговоримо. Долучайтесь до етеру і задавайте ваші питання.

Останні місяці я активно залучений у походи до військових шпиталей. І я бачу, що багато хто з військових дуже скептично ставиться до свого майбутнього. Мені дуже важливо було поговорити про це. І я шукав гостя, який міг би фахово відповісти на мої питання і підтримати розмову. Такою гостею виявилась Віка Іванова, менеджерка підтримки у Ветеран Хабі, в її обов'язки входить якраз консультування воїнів-ветеранів з приводу роботи і пошуку можливостей у Veteran Hub — мережа підтримки для воїнів та їхніх близьких. Понад п'ять років організація працює для ветеранів, ветеранок, їхніх коханих і рідних та надає юридичні консультації, психологічну підтримку та персональний супровід. Мережа підтримки об’єднує простори у Києві та Вінниці, мобільні офіси у Київській, Вінницькій і Дніпропетровській областях, та національну Лінії підтримки. Як я розумію, це одна з найбільших організацій у сфері підтримки військових в Україні. Розмова вийшла теплою і глибокою, а в кінці ми ще й про книги і фільми поговорили.

Війна - тема, яку не можна уникати в житті і розмові з дітьми. Саме про це я і хотів поговорити дуже давно. І нам варто розуміти, що війна екзистенційна і надовго, тобто треба мати стратегії для розмови з дітьми. І розуміти - як говорити з нашими дітьми про війну. У мене є і власний інтерес в цьому питанні - моя донька за кордоном теж і навчається там. Про це найкраще було поговорити з фахівцем, тому я і запросив пані Ольгу Купріян — письменницю, фахівчиню з дитячого читання і редакторку проекту Barabooka.