ПОМСТА: Я ЧИ БОГ? Коли час чинити самосуд?

ЧАС ДЛЯ ДУХОВНОСТІ НА РАДІО «М» Якщо Біблія забороняє помсту, то чи можна просити Всевишнього про помсту ворогу? Якщо все ж таки не мститися, як говорить Біблія, а при цьому продовжувати ненавидіти свого ворога, таких послуг буде зарахований перед Богом? І найгірше, що робити, якщо ти починаєш молитися за свого ворога, як говорить Біблія, і бачити, як він починає процвітати по твоїй молитві? Як з цим жити й на що мені бачити його успіх? Запитаймо нашого гостя. Володимир Кондар завітав до нас в студії, магістер психології й пастор церкви «Храм Миру». Пане Володимире, вітаю вас. Вітаю вас. Вітаю Сергій. Дуже приємно знову бачити вас і сьогодні мати це спілкування. Таємно одразу хочеться вас запитати, якщо Біблія забороняє помсту ворогу, чи можна просити тоді Всевишнього, щоб він помстився твоєму ворогу? Я думаю, що тут треба розібратися в деяких важливих моментах, з погляду Біблії, які стосуються питання помсти. Бо я думаю, що до повномасштабного вторгнення ми не звертали або не акцентували на це увагу, як Біблія це говорить. Але при цьому, коли в контексті ми зіткнулися з тим, коли ворог став більше реальним, не віртуальним. Бо дуже часто ми проповідували про віртуальних ворогів. А коли він став реальним, то і питання помсти стало більш реальним, а не інтелектуальним, чи духовним виключно. Тому ось тут треба подивитися на біблійні тексти, які більш реалістичні у плані помсти. І я думаю, що одна із книг, яка вчить нас говорити про помсту Богові, це книга Псалмів. Я, коли почав перечитувати книгу Псалмів, вже в контексті повномасштабного вторгнення, то дуже багато Псалмів були написані якраз, коли чи Тода вид, чи інші автори книги Псалмів по-особливому розповідали про ворогів і про те, що вони очікують, щоб з ними відбулося. Тобто просити про те, щоб Бог помстився, це нормально? Звичайно. Ми люди емоційні, і ми наділені якостями, якими наділи в нас Бог, відповідно того, свого образу і подобу. І відчуття справедливості не зникає в нас. Тому коли ми бачимо зло, і коли ми бачимо неправильні вчинки, у нас виникає почуття справедливості. А коли виникає почуття справедливості, то у нас так само виникає питання покарання або відплати, що ми називаємо помстою, відплати тим, хто вчинили або коли злочину. Питання в як, в який спосіб це робити, це вже інша питання. Якщо припустимо, я вершуся, тому що так говорить Біля, я вирішив бути слухняним Богові, і я вершуся, проте я продовжую ненавидіти цього ворога і продовжую молитися, щоб Бог покарав його. Чи можу я, таких послуг буде зарахований, це перше запитання, і друге одразу, чи не означає це те, що я продовжую, немає у мені ніякого прощення, якщо я прошу Бога, щоб він покарав мого ворога. Давайте так, розділім ці два питання, бо вони трошки різні. Якщо говорити про те, що я не Муся, фізично, реально, але продовжуються робити всередині, біблійний принцип дуже простий. У Нагорній проповіді Христос говорив про певні такі принципи, наприклад, коли він говорив про питання перелюбок, то він казав, що той, хто вже подивився з пожадливосте, вже вчинив, тобто тут питання дії трошки іншого підпорядкування, але я думаю, ось тут так само відбувається ця річ. Тобто коли ми не готові, тобто ми кажемо, якщо я нічого не зробив, тоді значить у мене все ок. Але питання не тільки нашого зовнішнього прояву, те, що ми робимо чи не робимо, але є питання нашого серця. То що є в нашому серці? До речі, у Біблії ми так само знаходимо, що люди, які називаються вбивцями, не тільки ті, які вбили реально, фізично, тобто відібрали життя. На Біблії говорять, нам кожен, хто не любить брати, є людині вбивця. Звичайно, це не питання про ворогів, але про що ми говоримо? Ми говоримо про певні біблійні принципи, які пов'язані не тільки з зовнішніми проявами, але пов'язані з внутрішніми речами. І тому тут треба працювати, в першу чергу, своїм серцем і розумом, який повинні бути підпорядкований Богові. Бог ніколи не засуджував людей, або, давайте так, ми не так скажемо, я не так скажу, Бог вислухував людей, які просили про помсту і не засуджував у них це бажання, але він мав свою відповідь до них щодо цього. Ну, наприклад, тут один з прикладів. У книзі об'явлення ми читаємо про те, що біля Великого Престолу є велика кількість праведних людей, святих, які, здавалося б так, що потрібно робити на небі біля Престолу? Вже практично немало б бути бажання про те, що там відбувається на землі, або що відбувається з ворогами. Ти вже в Божій присутності, тобі добре. Але там написано, що вони стоять перед Престолом і перед Богом поки ти, Господи, не будеш мститися за кров праведники. Це було погано? Бог почув їх там чи не почув? Звичайно, почув, бо він дав відповідь. Але його відповідь була особливою. Чому? Бо він каже, що поки не буде там повне число, яке повинно війти, тоді він буде звершувати суд. Тому мати бажання, знову ж таки, бажання помсти завжди пов'язано з певним бажанням справедливості. Гріг або зло повинно бути покараним. І питання справедливості – це те, що дано нам Богом. Питання вже втілення помсти, як прохання з боку справедливості або втілення помсти з боку ненависті. Це два різних момент. Ось тому тут треба вже контролювати своє серце, чим воно буде наповнено справедливістю, де ми відкриті перед Богом і розуміємо, що зло повинно бути покараним, чи ненавистю, коли ми будемо шукати різних варіантів небожах для того, щоби помститися. В контексті війни взагалі важко розуміти ця відсутність, скажімо так, заборону помсти в новому завіті. В старому завіті Бог дозволяв помсту, в новому він її не дозволяє, він міняє свою думку. В контексті війни, коли ми бачимо, як спецпризначенці періодично ліквідують тих, хто робили страшні злочини тут, в Бучі, в Ервіні й взагалі й по Україні, над ворогом, чи виходить, що, якщо всі вони були християнами, вони не мали права цього робити? Я маю на увазі християнами що практикує. Я розумію. В чому є питання? Питання є, скажімо так, коли ми розважаємо просто про ці питання інтелектуально, десь припускаємо, це одна річ. Коли ми живемо в цій реальності, це інша річ. Чому? Бо знову ж таки, ми до кінця, ну скажімо, не знаємо, що переживали люди, які були там в Ервіні, в Бучі, які пережили певні тортури. Я особисто жив у Гостомелі. Я знаю певні речі, які відбувалися там під час повномасштабного вторгнення і що там відбувалося. Я знаю, що було з моїм будинком. І в мене були мої почуття. Вони залишилися дотепер. Коли я згадую всі ці речі, вони не просто так проходять. Але коли говорити про старий новий заповіт у контексті помсти, Бог дозволяв помсту в старому заповіді. Ні, не так. Бог не дозволяв помсту, щоб люди це робили. Бо навіть міста-сховища, які були в Ізраїлі, вони не тільки були, щоби сховався той якийсь косив, який злочин, не на року і щоби не був покараний або не був вбитий передчасно. А вони так само ці міста-сховища були також для того, щоби уберегти тих, хто хотіли помститися. Бо якщо людина вже потрапляла у це місто-сховища, то той, хто хотів помститися, він уже не мав права це робити. У нього відбувалися певні емоційні процеси, де він проходив певний час. Ми розуміємо, що проходить час, емоційні речі, навантаження зменшуються, йде певне переосмислення, якісь певні речі. Тому ось тут був той момент, коли Бог уберігав як одного, так і іншого. Того, хто скоїв злочин і повинен був отримати покарання. І того, хто хотів помститися за це, для того, щоби знову ж таки не стати на той же самий рівень. Ось в чому був нюанс. І Бог уберігав одного і другого. І тому ось тут Бог так само прояв своєї справедливості. В новому заповіті Бог так само говорить про справедливість стосовно людей, які скоюють зло, роблять певні злочини, причиняють біль іншим людям. Але він говорить про те, що є відповідні його інструменти, якими він користується для цього. Не кожна людина може це робити. Наприклад, у Посланні до Римлян 13-му розділі ми читаємо про те, що є начальник чи воїн, який є Росією Слуга, який носить меч для того, щоби карати злочинців, які це зробили. Тому сьогодні в нашому суспільстві, в якому ми проживаємо, яке захищається, є наша держава, є армія, є ті, які туди покликані для того, щоби захищати й карати зло. Це Божий інструмент, який Бог використовує для того, щоб це робити. Я думаю, що тут завжди є ось цей нюанс, з яким ми завжди боремося, коли ми не готові чекати Божого втручання або використання Божих інструментів для того, щоб відбулося справедливе покарання і помста з погляду Бога. А є наше інколи емоційне, яке ми хочемо тепер і зараз. Інколи це відбувається не в найкращому варіанті. Тому Бог і оберігає нас від цього, і Бог має свої інструменти для того, щоб це робити. Ісус говорив про те, щоб ми молилися і благословляли наших ворогів, всіх, хто нас переслідує. І от я уявляю собі, дуже часто ти починаєш це робити, і раптом за твоєю молитвою він починає процвітати твій ворог. І ти такий сидиш і думаєш, як мені тепер з цим жити? Він процвітає, а він мені зробив шкоду, мені погано від цього, а у нього все добре. Чи не застаріла трохи Біблія у своїх все ж таки принципах і рекомендаціях? Біблія ніколи не старіє. Можливо, це така загальна фраза, в яку вони всі повірять. Але Біблія ніколи не старіє. І знову ж таки, скажу про Біблію. В першу чергу, Біблія написана для мене особисто, для кожної людини особисто. Бо коли я читаю Біблію, я читаю її не для когось, а для себе. Ідея Бог через своє слово оберігає мене від тих речей, коли я можу стати або перейти межу і стати разом із тим, хто скоює злочини, робить зло. Тому ось тут це важливий нюанс. Другий нюанс, що ви сказали про те, щоб благословляти ворогів. Якщо уважно читати Іван Девід Матвія 5 розділ, там написано, що благословляйте тих, хто вас проклинає. Тобто це більш зв'язано з певними відносинами. І моліться за ворогів. Я роблю тут різницю. Чому? Бо я ж не можу сказати ворогові, хай буде тобі добре. Бо я можу сказати, хай буде тобі добре, но з такою інтонацією, що я розумію, що там щось інше приховано. Тому я думаю, що тут треба розділити. Коли ми говоримо про благословіння, благословляйте тих, це мова йде про двох людей, які мають негативні емоції один проти одного і можуть говорити один проти одного щось погане. Тому в цьому випадку, наприклад, якщо я говорю про вас щось погане, то ви, христини, повинні говорити про мене добре. Це один момент. І не завжди люди, які говорять про один про одного погано, є ворогами в тому розумінні, які очікують помсти. Але коли ми говоримо про ворогів, то там написано, моліться за ворогів ваших. І коли ми вже говоримо про молитву, то це, в першу чергу, означає те, що я можу сказати Богові все, що я думаю про мого ворога і що я очікую від Бога стосовно ворога. Ох, як цікаво. Що я це беру? Я беру це із книги Псалмів. Бо, наприклад, у Псалмах є так звані Псалми Прокляття, або їх інколи в народі називають як Чорні Псалми, де реально є вилив своїх емоцій і почуттів автори Псалмів, виражають свої емоції почуття стосовно ворогів. І вони не просто кажуть, що вони про них думають, а що вони очікують про те, щоб ними сталося. Наприклад, один Псалмів каже, нехай його діти будуть сиротами, жінка – вдовою, його дім буде пустий, а його майно заберуть іншим. І знову ж таки ми маємо цей текст у Біблії, ми читаємо його. І сьогодні можна так молитися? Я думаю, що так. Бог не забороняє нам це робити. Одна із проблем, я думаю, яку ми маємо, ми інколи думаємо, що Богові завжди треба сказати все правильно. Як є? В принципі, навіщо вдягати маску? Але ж Бог знає серце. Тому він чує те, що в нас в серці є. А можна просити, щоб ворог помер? Бой його. Ми так просимо. Як мінімум, нашого ворога, який напевне нашу країну. Звичайно. Дивіться, Давид, коли молиться, він говорить про те, щоб його вороги зникли. Щоб Бог забрав їх. Як це буде, в який спосіб це Бог зробить, ми не знаємо. Але бажання є того, щоб ворог зник. Знову ж таки, Біблія каже, що останній ворог – смерть, який завжди протестують людство в глобальному масштабі, так само написано, він зникне, буде забраний, буде ліквідований свого часу, коли Христос знову повернеться вже на цю землю царювати й панувати вічно. Тому ось цей момент завжди є. Зло повинно бути покарано. Люди, які скоюють зло, так само повинні бути покарані. Ідея скасування помсти в новому завіті, вона натякає нам на те, щоб ми слідкували зі своїм серцем і не мали в ньому ненависті до свого ворога. Правильно я розумію? На вашу думку, чому Бог скасовує помсту ока за ока, зуб за зуб, в новому завіті? Бог скасовує цю… Ну, я думаю, око за око, зуб за зуб – це не стільки була помста, наскільки людина повинна була розуміти, що потрібно буде заплатити за скоєний злочин. Коли ми говоримо про помсту, це трошечки більше і глобальніше. Коли тобі не просто, скажімо так, стався якийсь інцидент між двома людьми. Чи було це навмисно? Не завжди. Але коли ми говоримо про навмисне скоєння зла, ось тут працює питання помсти. І знову ж таки, Бог не просто скасовує покарання зла, а він своєю чергою робить так, що, перше, оберігає людину, щоб вона не стала на той же самий рівень того ж самого злочинця. З іншого боку, він має свій інструмент, як я вже казав, для того, щоб робити цю помсту. І він наділив державу певні структури, державні структури, повністю цією владою. І ми навіть сьогодні не сперечаємося про це з погляду білі. Тому ось тут, я думаю, тут є дуже така тонка грань, око за око, зуб за зуб. Ви чули, що сказано древнє. Тобто, відразу розв'язувати своє питання на місці. А знову ж таки, у Старому Заповіті це питання не повинен був вирішувати та людина, яка отримала якісь негаразди від когось іншого, від свого ворога. Все одно були старшини, судді, священники в кінцевий результаті, які, вивчаючи справу, розуміли й виносили вирок і покарання. І вони забирали. Якщо око, то це не означало, я комусь дав і вибив зуба, він мені автоматично. Інколи при бійці так відбувається. Але це не те, про що говорить писання. Писання говорить про те, що мова йшла про те, що коли людина стояла злочин проти іншої, були відповідні люди, яких Бог не діяв владою, розв'язувати ці питання. І тоді вони виносили вирок, що потрібно було робити. Але навіть в Старому Заповіті Бог не дав можливості жодній людині самостійно звершувати пост. Новий завід також рекомендує робити добрі справи нашим ворогам. І таким чином ми збираємо їм на голову гаряче вугілля. Тобто це певна така собі стратегія, яка говорить нам, ви можете мститися своєму ворогу, роблячи йому добрі справи, щоб тоді Божа кара на нього прийшла. Знаєте, розкажу вам одну історію. Якось одна жіночка переходить до пастора і каже, хиліться на свого чоловіка, він невірний, Бога не знає. Каже, я вже не можу з ним жити. Вже просто дуже-дуже все йде шкереберть. І каже, він вже майже як мій ворог. Ну і пастор вирішив процитувати оцей біблійний текст, який ви кажете, про те, щоб зібрати вугілля на... Ну робіть так, щоб, каже, зібрати йому це гаряче вугілля на голову і щоб він відчув. Вона каже, ви знаєте, я вже її кип'ятком пробувала, но не помагає. Тут один важливий нюанс в цьому біблійному тексті, що ми повинні розуміти, що тут, в першу чергу, це наша реакція на це, як ми віддаємо це в руки Божі. Ті чи інші справи, які стосуються, коли нам роблять зло або причиняють біль. І наша реакція і дає... Навіть подивіться, наскільки світ був весь здивований реакцією українців на те, що відбувалося у нас тут. То так, нам боліло, так, ми хотіли помсти справедливості, але при цьому ми не йшли на певні крайності й не уподібнювалися ворогам. І це був певний момент, який вражав. Як мінімум вставлення до полонених. Так, один із моментів. І ось ця дія вражала. І навіть потім свідчення тих же самих полонених, звичайно, хто був адекватний у цьому розумінні, ми бачили, що вони розказували про цю людяність, яку не втратили. Навіть у таких обставинах ми, як українці, не втратили її. Як практично робити добрі справи таким от своїм ворогам? Пройти, купити булку хліба, сказати «тримай скотиняко», чи як? Це тобі добра справа від мене. Це дуже важко сказати. Я думаю, що це буде питання після завершення цієї війни, тоді коли була певна мирна угода, як ми будемо ставитися. Я думаю, що це питання майбутнього, не теперішнього. І дуже важко спрогнозувати. Але знову ж таки, це буде питання нашого внутрішнього стану, нашого серця, наскільки ми віддані Богом. А в побутовому плані? Сусіду, наприклад? Дуже важко сказати. Я думаю, якби я зустрів тих людей, які жили у мене у квартирі, щоб я їм сказав, щоб я знав. Це ті, хто… Окупанти ви маєте на увазі? Так. Ні, я не здавав їм квартиру. Вони зайшли й вони зруйнували так. Зруйнували, так. Важко мені сказати, що б я для них зробив. Я думаю, навіть якби я промовчав і просто сцени зуби, це б було так само для них певним добром з мого боку. Мені так здається. Це чисто моє відчуття. Вони навмисно шкодили квартири? Звичайно. Будинок, в якому я живу, 150 квартир. І всі вони були зруйновані. Навіть їх потрібно було жити, але всі вони були зруйновані. І я розумію, що це було зроблено навмисно. Але дуже важко сказати. Коли ти не пережив це, це не було в реальності. Можна багато чого говорити. Але коли це в реальності, дуже складно сказати, як ти зробив. Я згадую один випадок біблійний. І я не знаю, можливо, це буде один із таких моментів, який можна перемінити. До того часу, коли Давид тікав від АВ Солома, і тікаючи його зустрів один із людей ще з роду Саула, сімей, який проклинав його і цей. Його воїни сказали про те, що ми ж можемо розв'язувати питання. На раз, два, три його не буде. А Давид сказав, не потрібно. Коли Давид помирав, він сказав своєму сину Соломону. Ти пам'ятаєш такого чоловіка, який причинив мені багато лих. І ти знаєш, що треба зробити. Я думаю, що нашому наступному поколінні треба буде дати якісь відповідні настанови. І все було зроблено дуже по-справедливому. Я не знаю, нам потрібно просити у Бога мудрості, щоб це відбулося. Коли зло, зло повинно бути покарано. І знову ж таки, Бог так само. Рано чи пізно він покарає це зло. Тому як це відбудеться, важко сказати. Але я не думаю, що тут просто купити булку хліба. Можливо, я її куплю, не знаючи, що це був мій ворог. Або я його побачу, не знаючи, і він буде в якійсь нужді. І я проявлю якусь до нього схильність. Але я думаю, що тут питання більше з нашого боку. Це питання нашого серця. Наскільки ми будемо або оторочені, або все ж таки, ми будемо більш справедливими, віддаючи в Божі руки й чи інше питання. Якщо наші слухачі захочуть послухати ваших промов, вони можуть прийти адресу, час? Вони можуть прийти в церкву храм миру, яка знаходиться неподалік на Томаківській 66, біля моста Патону. Місто Київ? Місто Київ. У котрій? О 10.30. У нас кожної неділі був служінню, і там можна дізнатися про наші зустрічі в малих групах. Або можна подивитися нас в онлайн-трансляції на YouTube-каналі. І просто набрати церкву храм миру, і там можна подивитися всіх наших богослужінням, наші проповіді, про що ми говоримо і проповідаємо. Що побажаєте всім нашим слухачам, які втратили близьких через цю війну, або, можливо, в якихось особистих конфліктах, проходять це відчуття помсти? Те, що я б хотів сказати в цьому випадку – залишатися вірним богові при будь-який обставинах життя. І завжди слухати його тоді, коли болить, говорити йому, а він дасть в наше серце правильні почуття, емоції, правильні дії. І так само він задовольнити питання, які ми ставимо йому щодо помсти нашим ворогам. Дякуємо вам, що завітали до нас. У нас сьогодні був Володимир Бондар, магістер психології, Пастер церкви Храм Миру. Від себе хочу додати, що коли наше серце захоплює, це бажання, жага до справедливості, хочеться помститися, все ж таки варто заспокоїтись, знайти ці сили в собі, заспокоїтись, обдумати декілька разів перш ніж чось робити, і, можливо, потім вам придетверга задум, що робити, як робити, якщо і вже міститися, то як правильно це зробити. А найкраще це, звісно, в першу чергу помолитися, попросити Бога втрутитися в цю ситуацію і далі вірити, що Він якимось чином допоможе зрозуміти, що взагалі робити далі. Будьте здорові, мудрості всім нам, до побачення!