Пилип САВОЧКА: Будівництво на мільйони, тиск політиків, війна та майбутнє України

Ведучий: Побудувати приміщення на 4,5 тисячі осіб без інвестицій з-за кордону та ще й під час війни. Як таке можливо? В чому секрет таких великих масштабів Об'єднаних Церков Спасіння? Чи намагалися політики купити голоси парафіян? І що буде з Україною після війни? Про все це запитаємо нашого гостя. До нас сьогодні завітав старший єпископ Об'єднаних Церков Спасіння Пилип Савочка. Пане Пилипе, мої вітання.

Гість: Вітаю вас. Насправді я зараз почесний старший єпископ, а старший єпископ Микола Савчук. Я передав йому 4 місяці назад служіння старшого єпископа.

Ведучий: Дякую за таку ремарку. З цим потрібно тепер ще звикнутися, змиритися і переналиштувати себе. До речі, цікаві факти. Об'єднання Церков Спасіння було засновано у 1993 році. На сьогоднішній день воно налічує більше 10. тисяч парафіян і більше 200 помісних церков в Україні і за кордоном. Минулої осені було урочисто відкрито будівля в церковне приміщення на 4,5 тисячі осіб. Пане Пилипе, скажіть мені, Божа Рука, очевидно, вам сприяє. Ваші такі масштаби, про що вони говорять? Це дуже добра продумана стратегія і реалізація, чи ви просто Божий улюбленець?

Гість: Ну, мені, знаєте, один раз прийшли до мене наші... служителі і говорять, якби тебе не було, то не було б ні церкви вишневому, ні об'єднання, не було б нічого іншого.

Невідомий: Я говорю їм, що, перше за все, це неправда. Чому?

Гість: Я вірю в те, що Бог до мене комусь пропонував це робити, але не захотіли. І якби я не згодився, то Бог запропонував би також ще комусь. І Божий проєкт, він буде незалежно, я буду, хтось буде інший. Я просто думаю... Думаю, що це Божий проєкт. Мені повезло, що Бог до мене достукався і я згодився. Але це повністю Боже царство, Боже відкриття, Божий план, Боже бачення. Я просто в нього війшов і тримаюсь, як я вчу людей, руками, ногами, зубами. І думаю, що буду старатися, скільки Бог дасть сил, далі йти за ним. Якщо відкинути звідси Божий проєкт, Божий план, це нічого не варто.

Ведучий: Ви вважаєте, що Всевишній не робить ставки на конкретних людей, аби виконати конкретну місію?

Гість: Думаю, що ні. У Біблії написано, ми читаємо Ізекіиля, що я шукав людину. Але не знайшов Ізекіиля, але Бог шукав людину. Ізекіиль міг би відмовитися. І могло б бути таке, що я відмовився або, можливо, там десь покусився чи ще що-небудь. Тому я думаю, що Божий план і проєкт незалежно.

Невідомий: Від людей був, є і буде.

Гість: Отак Бог запланував там, отак воно і має бути.

Ведучий: Минулої осені ви добудували ваш церковний проєкт, церковне приміщення на 4,5 тисячі осіб, без інвестицій за кордону та ще й під час війни. Як таке, взагалі, можливо? В чому секрет? В кількості парафіян? Чи ви якось по-особливому піднімали бізнесменів серед вірян?

Гість: Якщо чесно, то приблизно по жертві 90 наших, а приблизно 10 – люди не з церкви, поза церквою, з інших якихось джерел. Ну, я думаю, що секрет тут дуже простий. Якщо ми, взагалі, дивилися так, проводили аналітику, то 80% пожертв – це звичайні прості люди, не бізнесмени. На бізнесменів припадає, можливо, 10-20% від загальних пожертвувань. Ну, а? Я скажу так, секрет дуже простий. Перше, ми дуже відкриті. Ми дуже відкриті. Далі, ми не закликаємо, оце знаєте, не мучимо людей. Дайте, дайте, дайте, от, Господь вас благословить, або прокляне, там, відповідно, хто що читає вже. Ну, якщо ви дивились наше богослужіння, ми, в основному, 2-3 хвилини дякуємо кінці служіння. Оце все. Але є секрети. Які секрети? Перше за все, в нас є бюджет. Ми людям висвітлюємо. От в нас був в лютому, в кінці лютого, в нас був загальний звіт. Публічно, при всіх людях, при невіруючих, при дітях, при всіх. Публічно дався звіт за кожну копійку.

Невідомий: За кожну копійку пожертвану, за кордону, чи церква.

Гість: Далі, кожна копійка була розписана, куди вона пішла. Я вірю в те, що кожна людина, яка все в порядку, ну, християнка, людина-християнка, кожна людина хоче жертвувати.

Невідомий: Вона не знає тільки куди, для чого і як.

Гість: Якщо їй це розтлумачити і показати, і їй сказати, ми готові перед тобою звітуватися, люди будуть жертвувати. Тому я просто вірю, що це не ми такі, якісь там навчили, що ще зробили. Ми просто стали прозорими, чесними, порядними, підзвітними. І люди відукнулися. Люди жертвують з радістю, без примусу. Знаючи, що кожен член церкви може прийти в бухгалтерію і взяти повний звіт. У будь-який час. Оце є принцип.

Ведучий: Ви вирішили так робити, тому що були прецеденти?

Невідомий: Були випадки крадіжок?

Гість: Так, були. І я скажу вам, лічильна комісія в нас, наприклад, в нас лічильна комісія, то вона не постійна. Голова постійна, а вони змінюються. Їх дев'ять груп. Дев'ять лічильних комісій, які міняються постійно. Все це робиться перед камерами. Відео можна передивитися. Все просвітлюється, як звітуються. Все ведеться по бюджету. Є відповідальність за статтю. Тобто у нас, чесно сказати, гроші взяти чи потратити, це дуже велика бюрократія. Дуже велика бюрократія. Але перед церквою дуже прозоро.

Ведучий: А ви не думали над тим, що якщо б проповідалося людям на богослужіннях про пожертви, про десятини, приділялося б більше часу, було б ще більше пожертв?

Гість: Я знаю, я дуже добре знаю всі церкви в Україні. Дуже добре. Зустрічаюся з сіма епископами. І я продивлюся час від часу всі служіння. Практично моніторю, ми говорили тут в фойє, що я взагалі моніторю всі служіння, я моніторю світські заходи. Тобто для того, щоб бути в курсі справи, я мушу моніторити все. Всі економічні, політичні заходи. Ну, наприклад, навіть Євробачення. Я всіх, хто вийшов у фінал, я їх всіх продивився для того, щоб знати, звідки, хто, що, як і так далі. Тому я знаю, хто буде виступати, коли, де, як, хто в журі. Навіть отакі речі. Тому я продивляюся проповіді, дивлюся. 15 хвилин. Лякають людей нашими карами небесними. Богої благослови та бідулаха прийшла. Я думаю, що час оцій агітації закінчився.

Невідомий: Настав час.

Гість: Ну, ми ж розумні люди. Ну, от в церкву ти ходиш. Ну, що тобі треба кожну неділю нагадувати, щоб жертвувати? А що ти забув, чи ти не знаєш? Якщо у тебе немає бажання, ти цього робити не будеш. Але якщо ти прийдеш, і тобі на екрані зроблять звіт. Скажуть, куди вони пішли. І потім скажуть ще три рази дякую. Наступного разу ти захочеш пожертвувати. Давайте скажем так. Ми не саме бідна церква в Україні.

Невідомий: Тому наші методи працюють.

Ведучий: Яка кількість сьогодні? Який відсоток бізнесменів сьогодні в церкві Спасіння?

Невідомий: Важко сказати.

Гість: У нас є клуб, християнський клуб бізнесменів.

Невідомий: Ну, я думаю, туди входить. Я точно не скажу.

Гість: Бо я у них був зараз звіт. І було засідання. Я не був.

Невідомий: Від 50 до 100, я думаю.

Гість: Ну, на таку кількість це небагато.

Ведучий: На вашу думку, якщо б сьогодні церкви перейшли на вашу модель збору пожертв, коли практично не проповідуються, просто звітуються і дякуються в кінці, це дало б ефективність?

Гість: Було б більше пожертв? Я думаю, що церкви будували б за свої кошти все. Спонсорів не потрібно було б. Церкви були б самодостатні. Я вірю. От наше тіло, твоє тіло, моє тіло. Воно ж самодостатнє. Церква Христова – це тіло. Воно ж самодостатнє. Ну, чого ми так звикли, що, наприклад, вже людині тли – це тли, а його треба годувати соски? Бо він не може сподіватися. Треба сам себе прогодувати. Ну, це ж ненормально. А церкви чомусь думають. Церкви вже хваляться. Нам 100 років, але, от, одна церква говорить, ми зібрали пожертвування в Америці, щоб купити вугілля для опалення. А церкві 100 років. От 100 років, а церква не навчилася жертвувати. Я вірю в те, що церкви були б самодостатні. Якби вони… Чи є вчення в нас? Є в нас вчення. Коли ми людей проводимо до хрещення,

Невідомий: то ми обов'язково учимо людей про десятину.

Гість: А далі дякуємо, нагадуємо, звітуємо. Все.

Ведучий: Цікаво, така б модель на державному рівні допомогла б країні піднятися економічно?

Невідомий: Ні.

Гість: Чому? Тому що у невірчих людей у багатьох відсутність совістю.

Невідомий: І там, де…

Гість: Тут треба, щоб були люди народжені згори. Щоб оце бажання робити добро було в серці. Тому віруючі люди в основній своїй масі в нас десятину дають, я думаю, приблизно 80-85% людей. 15-20%. З невіруючими це не спрацювало б.

Ведучий: Я все одно намагаюся зрозуміти формулу, чому так Божа рука сприяє вам. Адже багато сьогодні людей, які згодились бути з пасторами, єпископами. Ваші масштаби, очевидно, благословенні. Не мов сам Всевишній вам допомагає. В чому секрет? Можливо, в тому, що ви переживали якісь репресії, або ваші батьки страждали за віру. Може бути це, як заслуга?

Невідомий: Я не думаю.

Гість: Знаєш, я думаю, що,

Невідомий: знаєш, колись я захворів сильно, і став, вибачте, хтось мене, може, буде слухати,

Гість: і став сваритися з Богом. Говорив, Господи, я не курю, не п'ю, не блужу, я стараюся вести гарний спосіб життя, служу тобі, жертвую, все роблю, і хворію. А люди не жертвують, не служать,

Невідомий: і вони здорові.

Гість: Ну це ж неправильно, це ж не чесно. І Бог тоді дав мені одне сильне відкриття.

Невідомий: Бог сказав,

Гість: твоя ціна не в тому, що ти служиш, чи ти не служиш, чи ти багато робиш, чи ти мало робиш. Твоя ціна в тому, що одна капля крові Ісуса Христа, мого сина, була пролита за тебе. Твоя ціна в крові Ісуса Христа. Тому я вірю в те, що всі люди, всі служителі,

Невідомий: які хочуть мати велике служіння,

Гість: вони пройдуть випробування. Христос — початок Його служіння.

Невідомий: Кустиня — зразу випробування. Йосип — прем'єр-міністр. Але перед цим три великих випробування.

Гість: Зрада братів,

Невідомий: рабство і тюрма.

Гість: Тому в Біблії написано, що всі, хто будуть старатися жити благочастиво, будуть гоними. Тому я думаю, що це як екзамени, етапи екзаменів в нашому житті.

Невідомий: Я їх проходив.

Гість: Дійсно, мої батьки проходили. Між іншим, там, де я служу,

Невідомий: якраз в цьому місці сидів мій батько. Він сидів в Мощуні.

Гість: І я навіть їздив і зустрів там

Невідомий: дружину охоронця,

Гість: який охороняв мого батька особисто.

Невідомий: Між іншим, вона була

Гість: багато молодшою за нього. І ось вона покаялася і стала ходити в церкву.

Невідомий: І вона говорить,

Гість: я випадково поїхали, шукали ми там концлагер, де був Мощуні, це біля Пущеводиці. І випадково зустріли її на вулиці. Питаємо, де тут концлагер був? Вона говорить, а хто ви такі? Я говорю, що я Савочка. Вона заплакала і говорить, перш за все, я хочу попросити тебе пробачення.

Невідомий: Мого чоловіка, який конвоював постійно твого батька. І ви знаєте, що він якраз

Гість: рубав ліс.

Невідомий: Оця полоса Пущеводиці,

Гість: Вишневе, Білогородка, Боярка. Там де якраз наша церква. Тобто територіально, де він сидів, де він рубав ліс, територіально сьогодні знаходиться

Невідомий: церква Спасіння.

Гість: Я думаю, це промисл Божий.

Невідомий: Так Бог захотів.

Гість: А Павло пише, хтось поливав, хтось сажав, а хтось уже жав. Я вже прийшов на жниву. Але до мене було багато людей, які тоді сльозами

Невідомий: покладали своє життя.

Ведучий: Чи обов'язково існує формула у Всевишнього, що спочатку ти маєш пройти страждання і лише потім на тебе чекає успіх? Обов'язково приходять ці

Невідомий: страждання? Я думаю, що так. Я думаю, що у віри повинна бути ціна. Я думаю, що,

Гість: ото що Христос сказав, кожен візьме хрест свій. Я думаю, що всі, ну давайте називаємо їх випробування, давайте краще називаємо, так? Я думаю, що кожен має пройти їх. Якщо людина не прийшла, ну скажіть, диплом дадуть нам, якщо хочемо бути лікарем? Якщо ми не будемо здавати екзамен, нам дадуть диплом? Ні. Якщо ми хочемо стати юристом, лікарем, вчителем, нам не дадуть диплома. І так Бог не дасть диплом, без...

Невідомий: Я дивлюся на Христа.

Гість: А написано, як Христос, так і Христовий. На Павла давайте подивимось. На Петра, на Івана. Ну я не знаходжу в Біблії ні одну людину, ні одного Божого персонажу без страждання. Даніил, Єремія, Єзекія, Іов, Ной. Ну всі перенесли... Давайте називаємо це страждання

Невідомий: чи випробування. У Бога є улюбленці?

Гість: Ну, ми читаємо тільки, що в Нього один улюбленець. Цей син мій улюблений, Ісус Христос. А я думаю, що ми всі улюбленці у Бога. У Бога немає внуків, у Бога немає дворідніх. У Бога всі ми улюбленці.

Невідомий: Ну, Іоанн пише, улюблені мої.

Гість: Він всіх нас називає улюбленими. Тому я не думаю, що я улюбленець чи ще хтось. Я думаю, що всі, хто служить Богу щирим серцем, вони всі потенційно улюбленці.

Ведучий: Чи є така людина, до якої ви приходите попросити пораду, або коли вам важко?

Гість: Чесно сказати, нема. От чесно скажу, немає. Тому що ми виросли, ми відкривали

Невідомий: церкви. Нам не давали відкривати.

Гість: Це ж був інший час, 90-і роки. Там була теорія, значить, одне місто, одна церква. Повинна бути одна баптистська, одна п'ятдесятницька, одна адвентистська, там одна харизматична. А якщо ти відкриєш ще одну церкву, то тебе більш всього візьмуть на замітку чи може всіх сключать. Тому, на жаль, ми вийшли такими безбаченками. Нас, по суті, викинули. І тому на сьогоднішній

Невідомий: день

Гість: в мене немає такої людини, до якої б міг прийти. В мене є мій колектив, в мене є мої помічники, в мене є зараз

Невідомий: співпрацівники. І я дуже

Гість: щиро ділюся з ними відкрито.

Невідомий: І на даний

Гість: момент мене це влаштовує. Тому що інших таких людей

Невідомий: немає. В Києві

Гість: ви знаєте, що була конкуренція між церквами, були поділися, то завтра буде знати, ну, поки ти доїжджеш додому, то вже Америка буде знати, з чим ти поділився. Тому я не ризикую. Ну, я благословляю всіх, але не ризикую.

Невідомий: В одному з інтерв'ю ви сказали,

Ведучий: що 70% ідей, які вам приходять, ви потім, коли озвучуєте їх на церковній раді, не сприймаються або не підтримуються. Чи може це означати, що люди такого рівня, як ви, також помиляються? І чи варто завжди довіряти посланню, яке лунає від

Невідомий: священнослужителів?

Гість: Ну, перш за все, статистика трошки старовата вже. На сьогоднішній день, давайте скажемо так, у нас в церкві є три рівні управління. Це духовна рада, яка управляє об'єднання. Я її передав у грудні. Сьогодні цією радою управляє старший епископ Микола Собчук. Далі є церковна рада. Я там старший пастор. І є адмінрада, яка управляє всіма технічно-адміністративними структурами.

Невідомий: Я скажу вам чесно,

Гість: що я за останні пару місяців ні одного питання не подав

Невідомий: на нараду.

Гість: І, по-моєму, не подав, і то, що ми його і не вирішили, так. Сьогодні в мене настільки сильна команда, вони піднімають питання,

Невідомий: які їм потрібні.

Гість: В нас система існує, повинна бути 51% більшість, і плюс моя згода. Я завжди згоджуюся, практично. І майже не подаю питань. Майже не подаю. Тому що настільки це сильна команда. Якби така команда була в державі, я думаю, що ми процвітали б. У мене просто спеціалісти височайшого рівня. Всі за світою, всі чесні, такі віддані,

Невідомий: вірні.

Гість: І, наприклад, адмінрада, вона йде, ну, скажем так, десь 2-3 години раз у місяць, і там піднімаються 14-15 питань дуже важких, різних питань дуже важких. Моїх ні одного не буде. От ні одного моїх не буде. Я, як просто ведучий, як просто людина, яка направляє кудись і так далі, тому подібно. Тому на сьогоднішній день я просто коригую ідеї, так скажем, стараюся з них вибрати найкращу, яку подають

Невідомий: моя команда,

Гість: їх вчилювати в ідею.

Ведучий: Тобто, як спікер парламенту Верховної Раді? Так, приблизно так.

Невідомий: Я зараз приблизно так.

Ведучий: Чи не б'є вас, чи не страждає ваша самооцінка від того, що ваші приємники набирають більше переглядів, стають більш популярними в соцмережах і, можливо, в церкви? Абсолютно ні.

Гість: Абсолютно ні, ну, наскільки мені відомо, що там, звичайно, пастора Миколи Савчука, мабуть,

Невідомий: більше переглядів.

Гість: Я скажу так, що мені там люди деякі говорять, ну, в принципі, давайте скажемо так, господи, просто і грішно, теж немало переглядів. В середньому 20-25 тисяч переглядів проповіді, якщо ще плюс служіння, це до 30 тисяч. Це немало. Але я думаю, що важливо не те, хто на мене підписаний. Ну, хто я такий? Хтось підписаний на попіл. Ну, що це значить? От на попіл хтось підписаний. Що це означає? Нічого. Важливо бути підписаним на Ісуса Христа. От якщо ми підписані на Ісуса Христа, от там ми отримаємо вічне життя. А те, що на мене хтось буде підписаний, не підписаний буде, чесно скажу, мені абсолютно байдуже. От повірте мені, моя самооцінка, моя самодостатність не в тому, скільки я, наприклад, минулих два-три роки я не проповідував

Невідомий: зовсім церкві.

Гість: По-моєму, ні разу не проповідував

Невідомий: на центральному службі. Зараз проповідую десь приблизно раз-півтора місяця.

Гість: Моя оцінка в тому, хто є в Господі.

Невідомий: А я знаю, хто є в Господі.

Гість: І це мене дуже тішить.

Невідомий: Тому мені не важливо моя посада,

Гість: перегляди, ще щось.

Невідомий: Для мене це не важливо.

Гість: Важливо, я знаю, хто я в Ісусі Христі. Це мене тішить. Мені кажуть, а якщо ти не будеш пастором, ким ти будеш? Я кажу, я буду парковщиком або прибиральником туалета. Біля мене буде куча людей. Я буду паркувати найкраще, як тільки можна. Буду найкращим парковщиком в Україні. І буду там благословляти автомобілі, благословляти, хто виходить. Бо я знаю, хто є в Господі. А посади мені, чесно кажу, не цікавлять.

Невідомий: Чи були у вас моменти до того,

Ведучий: як ви побудували таку імперію? Чи були у вас моменти, коли у вас руки опускалися?

Невідомий: Так, звичайно.

Гість: Ну, давайте скажемо так. Перш за все, що я би не називав це імперією. Тому що там, де імперія, там повинен бути імператор. А я геть не імператор. Ну, перше, імператор... У мене нема водія. У мене немає охоронця. У мене немає особистого помічника. Взагалі у мене немає того, хто би не служив. Хіба буває імператор сам по собі? Тому я веду дуже скромний спосіб життя. У мене скромний бюджет сімейний. Я їм дуже звичайну просту їжу. Скуповуюсь в АТБ. Абсолютно не тягну на імператора. І тим більше, що який імператор в 64 роки передав посаду старшого епіскопа? Який це все зробив з нуля? Для мене так деякі старші служителі так дивляться косу, що я, так сказати, приклад даю поганий. Але на початку, коли церква не росла,

Невідомий: в мене був відчай. Були такі моменти.

Гість: Зараз такого не буває. Не буває ні депресії, ні якихось інших речей.

Невідомий: Я радію кожен день.

Гість: Скажу вам так, у мене в кабінеті, в основному кабінеті,

Невідомий: я там готуюся, роблю.

Гість: У мене там написано деякі речі. Головні які принципи.

Невідомий: На день.

Гість: Моя молитва, це перед виходом, після молитви перед виходом.

Невідомий: Я молюсь. Я молюся, щоб я не спішив. Я молюсь, щоб я радів.

Гість: І ще два моменти, я їх не скажу. І тому я просто кожен день радію

Невідомий: Ісусі Христі.

Гість: А колись років

Невідомий: 30 назад були такі моменти.

Гість: Церква не росла, я не знав, що робити. Хотілось покинути. Зараз ні. Зараз я добровільно передав. І скажу вам, мене ніхто не примушував. Мені ніхто не просив. Христос сказав, я сам добровільно віддаю моє життя. Я точно так само добровільно

Невідомий: віддаю мої посади. І в мене ніхто їх не забирає. Просто добровільно.

Гість: Чому? Бог мені це відкрив.

Невідомий: Я слухаюся, що Бог мені сказав. Я так і роблю. Бачу великий результат. І те, що перегляди Миколи Савчука,

Гість: а це все мої перегляди. Це все треба сумувати. Всіх моїх помічників перегляди треба сумувати. Тому що це мої діти. Духовні мої діти. Я тішуся з цього. Я дивлюся, як ростуть перегляди. О, я задоволений такий.

Ведучий: В одному з інтерв'ю ви сказали, що проповідь Слова Божого є найбільш ефективним способом підняти нашу країну. Як практично ви це бачите? Ось, наприклад, віряни виходять на вулицю, проповідують. У той час, як політики продовжують жити своїм життям, ми чуємо корупційні скандали, кумовство на посадах і все таке. Як практично підніметься країна?

Гість: Я абсолютно не закликаю виходити на вулицю. Це найнеефективніший спосіб. Виходити на вулицю, щось там роздавати, щось там приставати до когось, чіплятися.

Невідомий: Це

Гість: дуже малоефективний спосіб. Я завжди говорив, що ми

Невідомий: повинні проповідувати словами

Гість: і ділами на місці, де ми проживаємо

Невідомий: і де ми працюємо. Що я проголошую?

Гість: Я проголошую те, що в кожному міністерстві повинна бути хоч одна людина

Невідомий: віруюча. В кожному офісі,

Гість: в кожній школі, в кожній

Невідомий: лікарні, в кожному

Гість: якомусь... в кожній державній структурі повинна бути віруюча людина, хоча б прибиральниця. І тоді, коли щось робиться не так, то люди

Невідомий: повинні показати

Гість: там Христа, щоби прислухалися до цих людей. Я вірю в те, що... От пам'ятаєте, був Єлисей і Нейман. Маленька дівчинка. Ну, добре, їй було 10-12 років, 13-14.

Невідомий: Ну, скільки там було. І от вона каже...

Гість: Вона була рабинею. І от вона каже, у нас є пророк. Він може зцілити

Невідомий: Неймана. Дивіться, що сталося.

Гість: Нейман зцілився і Сирія перестала воювати з Ізраїлем. Одна дівчинка змінила те, що не можна було зробити, ну, тисячами

Невідомий: солдат. От це я вірю.

Гість: Що ким би ти не був, якщо ти не просто заробляєш гроші, а якщо кожен християнин зрозуміє. Робота

Невідомий: це моя місія. Сім'я це моя

Гість: місія. Сусіди це моя місія. Вулиця, під'їзд це моя місія. Я там несу Христа. Я несу туди чесність. Я несу туди порядність. І тоді Україна зміниться. Тому що ніякі, знаєте, саджають тюрму. Десять посадяг. Одинадцятий все одно буде брати хабарі. Потрібно, щоб змінилася совість. Голос, совість цій повинен лунати або зсередини, або з віруючої, які там є на місцях. В лікарнях. Де б тільки не було. Я в це вірю. Тобто проповідь

Ведучий: ді-ла-ми. Ви радите вірянам йти в політику? Система не зламає моральні, релігійні, духовні принципи?

Гість: Так. Віруючим так, але пасторям не можна. Якщо пастор піде, ми знімемо його

Невідомий: служення. Не можна бути пастором і політиком. Чому? Тому що

Гість: не можна служити

Невідомий: одночасно Богу і

Гість: Мамоні. Не можна одночасно служити владі і Христу. Це повинна бути як місія. Тобто ми вважаємо, що бізнесмен – це покликання. Бути прем'єр-міністром чи речником – це місія. Це задача. А пастор повинен бути пастором. Знаєте, така приказка американська. Уже коли Бог тобі довірив бути пастором, то не принижуйся до такого рівня, щоб лізти в депутати.

Невідомий: Найвища посада, яка тільки може бути – це пастор. Тому

Гість: не можна спускатися вже на низ

Невідомий: йти, наприклад, в президенти. Чи там

Гість: прем'єр-міністр, чи ще кудись. Пастор – це найвідповідальніша, крім апостола

Невідомий: чи

Гість: евангеліста. Це одна із самих відповідальних служінь, які є в царстві Божому,

Невідомий: в тілі Христовому. Тому всі,

Гість: крім пасторів, можуть, або якщо він хоче йти

Невідомий: в політику, хай складе мандат пастора.

Гість: Тоді це сприймається і

Невідомий: ми приймаємо таке служіння.

Гість: І благословляємо, і молимося за політиків, за членів церкви, служимо їм.

Ведучий: Чи приходили до вас політики з проханням або погрозами проголосувати за конкретного кандидата, або попросити парафіян проголосувати за конкретного кандидата? І що ви їм відповідали? Звичайно, не один раз.

Гість: Це було багато разів

Невідомий: і так далі.

Гість: І я не можу говорити всіх подробиць, але давайте скажемо так. Максимальна сума, яка мені пропонувалася –

Невідомий: три мільйони доларів. Це максимальна.

Ведучий: Я хотів сказати, сподіваюсь, ви погодились.

Невідомий: Ні-ні-ні. Звичайно, що ні. Я в таких випадках у мене

Гість: двері

Невідомий: скляні, у мене

Гість: стоять камери кругом. Тому я ніколи не згоджуюсь десь говорити на території, де немає свідків, де немає ще чого-небудь. І тому мені пропонували дати два гектари землі.

Невідомий: Під будівництво церкви?

Гість: Ні.

Невідомий: Моя власність особисто.

Гість: Тому я різні моменти, різні, що хочете буває.

Невідомий: Але я завжди кажу,

Гість: я скажу вам так, я завжди кажу, якщо людина зблудила, вона може піднятися. Якщо людина впала в якийсь інший гріх, вона ще може піднятися.

Невідомий: Але якщо людина взяла хоч одну копійку на царстві Божому,

Гість: чи в церкві, чи украла,

Невідомий: чи ще щось зробити,

Гість: я взагалі не вірю в таке прощення. Дивіться, Валагам,

Невідомий: дивіться, Гієзій, дивіться,

Гість: Іуда, дивіться, Гананія, Сапфіра. Та ми можемо продовжувати. Там, де є торги грошами на царстві Божому,

Невідомий: це кінець. Тому я боюся.

Гість: І я сказав своїм служителям, хоч одну копійку хтось вкраде в церкві, не буде прощення. З ключем і навіть анафеми передамо. А все інше будемо

Невідомий: з вами працювати. Тільки не кража.

Гість: Бо це величезне зло. Так що Бог мене зберіг від цього.

Невідомий: Я дякую Богу, що я, ну,

Гість: вільний від цього і маю гарне відношення з політиками. І сьогодні всі знають. Це було раніше. Сьогодні всі знають, що я

Невідомий: ні при яких умовах, ні на що не йду.

Ведучий: Якщо якась людина, яка дивиться нас, колись згрішила і вкрала гроші в церкві, у неї є шанс на прощення від Бога, як мінімум?

Гість: Я думаю, що є. Але на служіння його вже не поставимо. Ми не поставимо. Може, я помиляюсь, розумієте? Можливо, що я помиляюсь в чому. Але таку людину на служіння

Невідомий: ми вже не поставимо. Ну, а спасіння —

Гість: це ж не від мене залежить. Це ж залежить від... Я просто бачу по Біблії

Невідомий: приклади, що

Гість: шансу там дуже мало.

Невідомий: У вас четверо дітей.

Ведучий: Всі ваші діти — це люди, які щиро служать Богові. Як ви змогли подолати цей синдром DWR? Для тих, хто не знає, синдром DWR мається на увазі діти віруючих родітелів або батьків DWB.

Гість: Ну, давайте скажемо так. Я скажу, от ми збираємося родиною на День народження. От в нас вдома ми збираємося. І на всі свята. Як правило, наступний день після Різдва, Пасхи,

Невідомий: Трійці

Гість: і плюс День народження — ми збираємося в нас вдома. Там дружина готує якийсь там навіть цей раз після Пасхи. Холодець приготувала, там варила 12 годин його. Такі салати готувала і так далі. І знаєте, діти мої завжди мені кажуть одну просту річ. Особливо, коли вітають з Днем народження,

Невідомий: ще щось. Вони кажуть мені,

Гість: дуже просто. Мені кажуть мені, «Тато, ти справжній. Який ти вдома, такий і в церкві. Через це ми всі служимо Богу». Тому в наших дітей навіть не було таких

Невідомий: шатань великих. Чому? Бо я, який вдома, такий і на кафедрі. Проблема

Гість: християн і служителів особливо

Невідомий: в тому, що вони в церкві одні,

Гість: а вдома вони інші. І якщо ми будемо, наше слово буде підкріплене ділом, то деверівців не буде. Деверівців — це результат, прихованого життя служителів вдома.

Невідомий: Якщо ви дізнаєтеся, що якийсь

Ведучий: з ваших лідерів або пасторів б'є

Невідомий: вдома дружину?

Гість: Буде зняти служіння, більше на служіння

Невідомий: не стане. У нашій церкві служіння

Гість: йому більше не світить ніяке. Автоматом, зразу, будь-який насильник, вплоть до того,

Невідомий: плюс заява поліції.

Гість: Заява поліції, зняття служіння, сключення з церкви і неможливість

Невідомий: стати на служіння. На жаль, на днях

Ведучий: в Україні пролунав скандал про те, що одного відомого блогера, християнина, в його команді опинився один із тих, хто насилував дітей, хлопчика, зокрема. І ця людина прийшла і сповідалася священнику, і священник відмовився розкривати, хто це, адже порушується тайна сповіді. Як би ви вчинили

Невідомий: в його ситуації?

Гість: На випадок цього у нас є рішення церковної ради і, перш за все, у нас три таких речі. Перше, у нас є, ми відпрацювали систему, як ці люди, як зробити так, щоб ці люди не попадали ні в дитячі, ні в якісь будь-які інші служіння. Далі, це одна система, щоб їх не допустити. Тобто система недопущення. Друге, це система виявлення,

Невідомий: як їх виявляти. І третє,

Гість: і коли ми їх виявляємо, у нас одне тільки. Я розумію, що є, значить,

Невідомий: гріх, а є злочин. Тому

Гість: така людина повинна бути вилучена в церкві. Однозначно. І повинна бути передана світському суду для оцінки згідно карного кодексу.

Невідомий: Однозначно. Я не хочу всіх судити

Гість: там направо чи наліво, але це все повинно бути в такій площині. І третє, потрібно дуже сильно служити потерпілій стороні. Потрібно служити потерпілій стороні. Жертва повинна бути огорнута любов'ю в церкві. А насильники повинні бути сключені з церкви негайно. У нас, між іншим, є чотири рівні церковної дисципліни. Це догана, замітка, виключення і анапена, анафема. Я вважаю, що в цьому випадку, можливо,

Невідомий: треба анафему передавати. І

Гість: обов'язково подавати в суд для того, щоб компетентні органи дослідили

Невідомий: і якщо є вина, то посадили. Скільки

Гість: це каже закон. І більше така людина ні в якому разі не може стати на служіння. Питання спасіння я не

Невідомий: рішаю, я не Бог. Але на служіння

Гість: така людина не може стати в нашій церкві категорично ні на яке. Абсолютно ні на яке. Навіть

Невідомий: прибирати туалети.

Ведучий: На жаль, не так багато терного часу у нас залишилося. Хотілося б ще розпитати вас про майбутнє України. Ви вірите в те, що Україна розквітне? Чи до самого пришестя вже не очікувати змін на краще?

Невідомий: О, звичайно, вірю. Так, Україна розквітне. І ми будемо

Гість: одною з найблагословенніших країн. Я в це вірю. Якби я в це не вірив, то я б

Невідомий: жив би в Америці. В мене брати і сестри

Гість: живуть в США. І я вірю в це. Україна сьогодні здає екзамени. Чому війна зараз в Україні?

Невідомий: Чому війна? А свобода дорого коштує. Ми будемо

Гість: другі. Ми будемо вільні. І ми подолаємо і корупцію, і беззаконня. Ми подолаємо це все. Бо ця біда вся, насправді вона була

Невідомий: в крові в нас всіх. Вибачте мене і віруючих, і невіруючих. Ми всі давали хабарі.

Гість: Ми всі відносились, крізь пальці дивилися на всі ці

Невідомий: злочини. Тому

Гість: Україна має воскреснути.

Невідомий: І духовно, і економічно, і соціально,

Гість: і морально. І я вірю

Невідомий: в те, що ми проходимо чистилище

Гість: таке, таке от духовне і фізичне. Страшне дуже, дуже страшне. Але цей час закінчиться, війна закінчиться,

Невідомий: ми розквітнемо. Яке найбільше Боже

Ведучий: чудо, яке Бог зробив

Невідомий: у вашому житті? Найбільше чудо – це моя дружина. Вона мене дуже добра.

Гість: Вона завжди мене підтримує. І, мабуть, тільки вона знає, скільки всього пережито, скільки всього вислухано. Тому, мабуть, це найбільший подарунок, найбільше чудо, що все-таки Бог мені їдав, тому я

Невідомий: дуже дячний Богу. І я впевнений, що вона ще смачно готує. Дуже.

Ведучий: Що ви побажаєте всім нам, українцям, які проходять такий непростий час

Невідомий: для нашої країни? Я побажаю

Гість: всім вірити і надіятись на Господа. Час, коли ми надіялись на людей, він закінчений. Тому нам всім потрібно стати дружно, разом, з постом, з молитвою і надіятись на Бога. І проголосити Божу славу, Божу силу

Невідомий: і Божу перемогу над Україною. Дякуємо

Ведучий: вам. З нами був почесний єпископ Об'єднаних Церков Спасіння Пилип Савочка. Ну, і від себе хочу додати, що було б цікаво почути ваші думки і що ви думаєте. Пишіть в коментарях. Будемо вам вдячні. Бережіть себе. Віримо в розквіт України. Всім пока.