Чому Всевишній такий повільний?

Божа неспішність у відповіді на молитви

Ведучий: Ви помітили, як неспішно часом Бог відповідає на наш крик душі? Чому Він такий повільний на відповідь? Давайте запитаємо Сергія Сологуба, пастора, викладача і автора багатьох видань. Сергію, мої вітання.

Гість: Вітаю. Дуже приємно бути з вами.

Ведучий: Радий, що ви завітали до нас. Дуже непросте запитання. Одразу хочеться просто закричати. Якщо Бог такий емпатичний до людей, як це говорить Біблія, то як пояснити таку Його неспішну поведінку? Чому Він так мовчить, коли ми просимо? Наша країна зараз у війні. Люди гинуть. Ми просимо, ми молимося, щоб у нашій країні щось змінилося. І тиша. Чому?

Емпатійність Бога та історія Лазаря

Гість: Ви вже сказали слово «емпатичний». Я думаю, з цього треба почати. Він дійсно емпатичний. Він співчуває, приймає участь у стражданнях. Ми бачимо це в житті Його Сина Ісуса. Коли Його друг Лазарь помер, Ісус прийшов на поховання. І Він не просто десь відвідав це поховання. Він реально пережив і плакав навіть. Тому Бог емпатичний.

Але цікаво, в тій самій історії Лазаря якраз відкривається ця тема Божої неспішності. В Біблії багато про неспішність Бога написано. Це не нова тема. Це природно для Нього. І в тій історії про Лазаря Ісус знав, що Його друг хворіє. Він міг зробити щось для того, щоб він не помер, але Він залишився кілька днів. Він просто декілька днів затримався, і друг помер. Сталося найжахливіше те, чого не хотіли Його родичі.

Але що в підсумку ми маємо? Коли Ісус прийшов, Він воскресив Лазаря, і ця неспішність — потім у наступних текстах ми в Біблії бачимо, що релігійні люди почали замислюватися на тему: Месія Він чи ні, і багато прийшло до Бога. Тобто оця Божа неспішність, вона нам не подобається — це факт. Бог емпатичний — це факт. Але неспішність Бога дуже часто є виховною.

Виховний характер Божої неспішності

Ці уроки, які людина потім здобуває після того, як Бог, на думку людську, повільно діє, ці уроки дуже важливі. У Біблії є багато таких напружень, багато таких історій, де Божа неспішність не подобалася Божим людям. Але кінець її завжди солодкий.

Чому нам важко? Ви зауважили, що є війна. Я думав над цим питанням час від часу, тому що війна триває. Ми живемо зараз всередині, ми не можемо подивитися, до чого це все приведе. Тому що біблійні історії, Лазарь — це ретроспектива. Ми бачимо цей солодкий кінець, і ми кажемо: у їхньому випадку, дійсно, варто було Ісусу затриматися, бо чудо сталося, багато людей до віри прийшли.

А нам зараз, коли ми на ближньому світлі фар їдемо, коли туман, коли ми не знаємо — ми ж зараз у війні. Тому нам дуже важко повірити в Божу добрість і в те, що Його неспішність цілюща і насправді має сенс. Тому не дивно, що є таке питання.

Ведучий: Я оцінив вашу фразу на футболці «Don't push the horses», що фактично можна перекласти як «Притримай конів». Не поспішай, не лізь поперед батька в пекло.

Гість: Мені дуже сподобалося, це Олександр Усик, коли він мав прес-конференцію з Дюбуа, сказав цю фразу. Він не так сказав, можливо, правильно, як треба було англійською мовою. І коли в мене був день народження, попросив свого друга, щоб він мені надрукував таку футболку, і він її подарував.

Чого вона мені подобається? Вона, власне, про неспішність, як ви зауважили. І тему Божої неспішності я досліджую неспішно. Вже, давайте так, я пишу цю книгу близько п'яти років. Перша книга «Етика поклоніння» швидше була, тому ця тема мені дуже-дуже цікава. Власне, тому я дуже радий, що ця футболка нагадує мені про неспішність, щоб я був більш поміркованим, тому що дружина моя більш спокійна, я більш активний. Тому тема неспішності — це в мені самому.

Божа неспішність крізь усю Біблію

Ведучий: Насправді, крізь усю Біблію ми бачимо, що будь-яка взаємодія Бога з людиною завжди неспішна, хоча людина в складних обставинах, і їй боляче, а Бог дуже повільний на відповідь. Це показує, окрім того, що Він емпатичний до людини, чи може бути, що Він водночас ще й байдужий до людського болю? Я співчуваю, але допомогти тобі не можу.

Гість: Коли я думаю про Божу неспішність і те, що я бачу в Біблії, наприклад, починаючи з книги Буття: Адам і Єва отримали заповідь від Бога не їсти з дерева, і вони роблять цю помилку. І щось цікаве описує книга Буття — мені дуже подобається саме Божий ритм неспішності, який нам треба вловити. Ми з ним конфронтуємо, ми з ним не погоджуємося, але коли Адам і Єва чинили цей гріх, який приведе до жахливих наслідків — зруйнуються стосунки з Богом, зруйнуються стосунки між людьми, зруйнуються стосунки з екосистемою створеною. Написано, що Бог гуляв у прохолоді дня. Він не підбіг, не вибив цей плід з рук Єви, Він рухався у своєму ритмі. Тобто навіть така всесвітня драма не змусила Його швидше діяти.

Потім історія: Бог кличе Мойсея на сорок днів, народ втратив свого вождя, сорок днів вождя немає. І виявилося, бо Бог бачив ці наслідки — Тельця вони зробили, але Він не поспішає, і сорок днів Мойсей перебуває там.

Потім Ісус і учні на горі Переображення. Петро в захваті, він каже: «Давай тут залишимося». Тобто цей смак Божої неспішності, вона передається, якщо ти взаємодієш з Богом, вона і людям Божим передається згодом. І він теж оцінив, каже: «Нам не треба далі поспішати, давай тут залишимося».

Тому Божа неспішність, мені здається, проходить крізь Біблію, і вона ніколи не є суворою, холодною, і вона не є такою, що Бог байдужий. Я би сказав, що вона виховна.

Дозвольте один приклад: я пригадую історію одного чоловіка, який свого сина повів до зубного лікаря, синові 5 років. Якась важка проблема почалася з зубами, і треба було реальне хірургічне втручання.

Притча про батька і хірурга

Гість: Коли він привів сина в хірургічний кабінет до стоматолога-хірурга, той подивився і сказав: «Треба різати, укол треба робити. Тому що син ваш маленький, мені треба буде ваша батьківська допомога».

Що уявляв собі син? Син подумав, що коли буде цей лікар щось колоти чи різати, то батько захистить його. Тому що батько — це той, який з ним, це той, кому він довіряє, його любить.

Але що насправді відбулося? Коли цей син сів спочатку на стільчик сам, і лікар почав робити укол, він почав плакати, виривається, і що зробив батько? Батько сів, підняв свого сина, взяв його на руки, і в цей момент тримав свого сина, допоки лікар не зробить ці всі болісні маніпуляції.

Цей батько потім свідчить — я читав його історію — він каже: «Коли я заглянув в очі свого сина, син повернувся, я побачив в них жах». Відбулося найгірше, адже той батько, який мав захищати, він тепер на стороні зла — зараз біль буде, і батько це підтримує.

Але що відбулося за підсумком? І батько, і лікар в цій історії знали кінцеву мету. Зараз буде боляче, і батько не був неемпатичний, він не був байдужий. Він в цей момент знав, що зараз треба пройти через біль і страждання, тому що далі буде добрий плід від цього. Все, що лікар потім зробив, все зажило, дитина має здорові зуби, за які довго-довго-довго дякує і батькові, і Богові, і тому лікарю.

Тому, мені здається, це може пояснювати іноді цю проблему теодицеї — чому є зло, якщо Бог добрий. Дуже часто це пов'язано з тим, що є перспектива певна. Бог навіть наслідки зла може скерувати на певні плоди, які є корисними і для суспільства, і для людини.

Прискорення часу і Божий ритм

Ведучий: Сьогодні світ дуже страшенно прискорюється. 24 години сьогодні — це вже не той проміжок, який був 20-30 років тому. Існує думка, що фізичний світ — це відображення духовного. Чи може бути таке, що в духовному світі також все прискорюється, і Бог стає трошки швидшим?

Гість: Хороша думка. Коли я починав свою книгу про неспішність, якраз у вступі мені цікаво було дослідити, як вчені описують, чому коли ми стаємо старішими, ми відчуваємо, що ніби час летить.

Багато є причин пояснити це. Одні пояснення — це сповільнення метаболізму. Тобто в старшої людини заповільнюються внутрішні процеси, і тому все, що навколо неї, воно ніби починає рухатись швидше. Ти в потоці машин, натиснув на гальмівний, і тут всі машини ніби швидко поїхали. Насправді, ти їхав разом з ними, просто в тебе заповільнився метаболізм. Цікава думка. Це одне з пояснень.

Інше є пояснення — стиснення. Один німецький філософ казав про стиснення теперішнього. Такий феномен, що завдяки технологіям теперішнє воно стискається. Як він це пояснює? Каже: «Тисячі років війни велися за певним законом. Закони війни. Треба було там бути вище свого супротивника». Тобто тисячі років нічого не змінювалось. Приходять технології, і це все не просто за сотні, за десятки років воно дуже швидко починає змінюватися. Тому, дійсно, є і зовнішні якісь чинники.

Але коли ми дивимось на внутрішню духовну складову Бога, я би сказав, в нього є ритм. І цей ритм, він ані швидкий, ані повільний. І з цим ритмом не погоджувалися люди Біблії, якщо ми пригадаємо псалми. Давид, цар, він більше, здається, 25 разів використовує дуже дивне слово в псалмах: «Поспіши, Господи, на допомогу мені. Поспіши, не забарся. Поспіши, поспіши». Ти читаєш, буквально, якщо взяти це слово на фокус, там кожний третій, п'ятий псалом, він використовує це слово.

Про що це говорить? Йому не подобався ритм Божий. Він був Божою людиною, але він вимагав від Бога діяти швидше. Це так нам природнє, я дуже люблю якраз ці псалми, тому що вони відображають нашу з тобою реальність. Ми теж хочемо, щоб Бог рухався швидше.

Але в Бога є ритм, як би тижневий. В нього є шабат, відпочинок, і він цей ритм передає людям, транслює. Чоловічий ритм — тричі на рік всі люди чоловічої статі разом зі своїми сім'ями мали приходити в храм. Тричі на рік. Просто планувати свій календар і просто мати таке поклоніння. Тобто в Бога є ритми, які нам не подобаються.

Але що цікаво, в Біблії ми не бачимо жодного випадку, коли Бог би запізнився. Тобто навіть його, наше уявлення про те, що він зволікає, за підсумком всіх історій, які ми бачимо... Ізраїльський народ 400 років чекав визволення. Але Бог час не прогаяв. Був саме той фараон. Саме ті були єгипетські кари. І за підсумком ми бачимо цю чудову історію визволення.

Тому ми ще живемо, ми досі проходимо цей шлях. Але в вічності, я думаю, ми з тобою скажемо: «Боже, реально, твій метроном, твій ритм, він просто був ідеальний. Ми жили найкращу версію себе». Але це зараз важко сказати, тому що ми в епіцентрі.

Божа неспішність і людські втрати

Ведучий: Часом, Боже, таке мовчання і неспішність, воно все одно приводить до втрат. Хтось гине, хтось стає калікою, інвалідом. І якщо дивитися на загальну картину, хочеться вірити в те, що дійсно Бог все виведе на добро. Але все одно для когось це буде втратою. І я намагаюся зрозуміти, виховна, Божа неспішність виховна, тоді в якому сенсі для таких людей?

Гість: Це дуже важке питання. І насправді глибоке. Людина, яка втратила... Багато питань, які в нас є до Творця, на Землі ми не зможемо знайти їх відповідь.

Є один з авторів, я не пам'ятаю, хто це був, здається, автор до філіппійців. Він описував, що Бог, якби він як ткач, він виткає килим. Візерунок життя. І ми б бажали, щоб в цьому візерунку життя не було чорних ниток. Тому що чорні нитки — це біль, втрати. Але у задуму вічності ми не бачимо зворотню сторону цього килиму. Або, вірніше, він сказав так, що ми бачимо цей килим лише зворотньою стороною. Там є чорні нитки — це був образ.

Сенс страждань у Божому плані

Гість: Але коли ми перейдемо у вічність, у Божу присутність, ми побачимо зворотню сторону килиму, що цей візерунок має сенс. Твоє питання дуже важке — втрата близьких. Йов втратив фактично всіх своїх нащадків, синів. Це нереальні втрати. Але книга Йова за підсумком перевідкриває цей план. Бог йому повернув синів. Народилися нові в нього. Сім'я відновилася. Він став багатшим.

Вона не дає до кінца відповіді про страждання. Але точно дає відповідь, що страждання мають сенс. Незрозумілий, можливо, ще не збагнений, але страждання мають сенс. Вони не безглузді. Вони не неконтрольовані. Просто питання, чи ми знайдемо цей сенс тут, чи це відкриється у вічності з Творцем.

Ось чому потрібно почути Євангелію. Щоб всі страждання мали сенс, нам треба бути у цій вічності з Ісусом. Тоді постає питання, чи я з Ісусом, чи ні. Чи прийду я в цю вічність. Тому що там ми здатні будемо побачити наші втрати і як Бог використовував зло для того, щоб якимось чином скерувати його на добро.

Перевага віруючої людини у стражданнях

Ведучий: Я намагаюсь зрозуміти, в чому тоді перевага віруючої людини перед невіруючою, якщо обидві страждають.

Гість: Ісус малював це у притчі про два будинки. Один на піску, другий на камені. Обидва були під випробуваннями. Обидва пішли дощі. Один будинок впав, другий не впав. Перевага в тому, що Божа людина здатна винести страждання, здатна вийти.

Страждання як шори, вони закривають, фокусують нашу увагу лише на стражданнях. Але віруюча людина, яка спілкується з Богом, може зробити крок назад і побачити більш широку перспективу. Так було завжди в житті мужів віри.

Загартовування стражданнями

Гість: Мені сподобалась твоя думка, що всі потужні люди віри були загартовані стражданнями. Авраам чекав 25 років без дитини. Він був шейхом, багатою людиною. Як інші могли насміхатися над ним: «Ти статки ростиш. Для кого це все?» Він міг це чути постійно. Він свою міру страждань проходив. Але ми знаємо, чим це закінчилось. Був Ісаак, було благословіння.

Коли ми зараз на ближньому світі їдемо фарами, Біблія дозволяє нам вийти з авто і подивитися в телескоп, побачити більшу перспективу. Там є відповіді.

Божа перемога над злом

Гість: З Божої перспективи зло, скільки б воно не намагалося, скільки б не атакувало, воно врешті-решт програє. Все, що зробило зло, у вічності буде відображено іншим чином. Ми побачимо, що під час страждань люди ставали терпеливішими. Більше співчуття з'являлося.

Це як боротьба Айкідо. Майстер Айкідо направляє всю силу супротивника назад. Коли диявол б'є, атакує, Бог — майстер Айкідо. Він направляє всю силу зла так, щоб за підсумком згідно з Римлянам 8:28 людина більш зрілою духовно стала. Щоб вона здобула те, що ніколи не здобуде по-іншому. Терпеливість, наприклад. Як її здобути без страждань?

Диявола це дуже дратує, але за підсумком Бог переможе. Якщо хтось думає, що достатньо терплячий, варто просто сісти за кермо, коли тебе хтось підрізає, і ти одразу розумієш, що над терплячістю ще потрібно попрацювати. А вона якраз в цих дорожних корках і формується. Інакшого шляху немає. Не можна сісти на диван і стати терпеливим. В черзі, коли підрізали — якраз це і є випробування.

Що робити, коли Бог мовчить

Ведучий: Що робити в випадках, коли ти молишся за конкретну ситуацію, просиш у Бога допомоги і він мовчить? Діяти самому чи чекати на його відповідь?

Гість: Дуже хороше питання. Як я бачу з Писання, коли є якісь внутрішні імпульси в тебе, бажання щось зробити, або друзі радять — треба діяти. Навіть якщо ти не впевнений.

Наш наставник пастор Йотінг казав, що є три Б: Бог, Біблія, брати. БББ. Це компас для прийняття рішень.

Принцип трьох Б у прийнятті рішень

Гість: Перше — що говорить Бог? Ти молився. Які в тебе імпульси? Чи є бажання? Можливо є раціональні думки, що не вийде. Але чи є цей імпульс? Що в молитві ти почув від Бога?

Друге — Біблія. Коли ти ведеш свої нотатки, тихий час з Богом, переглянь останні десять віршів, які вписував. До чого Бог тебе веде? Можливо там є відповідь.

Третє — брати. Якщо відповіді немає, порадься своїм наставникам. Якщо є впевненість після цього — треба діяти.

Але що тебе зупиняє насправді? Якщо страх, лінь, невпевненість, маловір'я — це може бути сигналом, що треба діяти. Тому що це плотські речі, які зупиняють від більших благословінь. А ти гальмуєш, стоїш, не готовий прийняти рішення.

Приклад Давида з Старого Заповіту

Ведучий: Біблія говорить, особливо в Старому Заповіті, коли Давид запитував Бога робити йому щось чи не робити. Чи маємо ми копіювати цю модель, щоб Бог дав чітку вказівку? Наприклад, відкривати бізнес чи не відкривати? Піти конкретно на цю роботу чи ні?

Індивідуальний шлях кожної людини з Богом

Гість: Одразу треба зауважити, що ми не Давид, або та людина, яка задається запитанням. Давид має власну історію. Його власний шлях з усіма стражданнями, благословіннями. І що мені подобається в Бозі — Він, думаю, як батько хоче, щоб ми кожен свій метроном налаштовували саме на Його ритм. І це індивідуальна історія. У кожного з Богом немає шаблонних рішень, хоча в Біблії є історії мужів віри, але Бог, як особистість, Він хоче в твоєму житті особисто тобі відкритися. Він хоче бути твоїм особистим батьком, особистим радником.

Тому в тихому часі, в особистому спілкуванні Він все ще говорить. Просто в шумі, в спішності ми не чуємо цих рішень, звідки запитання: відкривати бізнес чи ні. Поради з батьком, в тебе є Небесний Батько. Дух Святий Його присутній. Хіба Він мовчить? Ні, Він говорить. Чого не чути? Це гарне запитання.

Неспішність як прояв Божої любові

Неспішність пов'язана з любов'ю в Біблії. Любов не спішить. Навіть коли про королеву Єлизавету думаємо, яка вже покійна — по королівському протоколу вона не мала бігати. Вона неспішно має ходити, ця церемонія, все неспішно. І Батько наш Небесний теж має царський титул. Він нікуди не поспішає, але коли ти в Його ритмі, відповіді приходять в Його ритмі. Треба іноді сповільнитися. Можливо, відповідь буде на запитання: відкривати бізнес чи ні, коли відкривати? Можливо, треба трохи пізніше, коли якісь процеси відбудуться. Тому моя відповідь така, що це треба з Батьком узгоджувати.

Особиста історія про безпліддя та довіру Богу

Коли нам поставили діагноз безпліддя, три з половиною року ми жили таким відкритим життям, дуже хотіли діток. І я отримав діагноз безпліддя. Потім в київській клініці ще раз обстежувався. Моя дружина теж двічі нам підтвердили, що у нас ніколи не буде дітей. А ми хотіли дітей. І ми молилися: поспіши, допоможи. Ми чули різні історії, що комусь Бог дає дітей. Але це їхні історії. Це історія Давида, це історія Йосипа, а моя історія інша.

Тоді у нас наступив момент, коли ми зрозуміли, що нам треба капітулювати перед Богом. І ми сказали: Господи, від лікарів ми все почули, але ми хочемо, щоб Ти відповів у нашій історії. Чи нам усиновляти, чи ні. І ми взяли піст на кілька днів. Це був такий піст, коли реально не хотілося їсти. Бо раніше, коли я постив, мучишся до вечора. А це просто їсти не хочеться, пити так собі. Господи, допоможи — наша історія. Ми хочемо діток. Покажи нам.

Ми здалися. Повністю віддали цю ситуацію. Пам'ятаю, як ми молилися і капітулювали. Відпустили це. І через деякий час дружина каже: я вагітна. Бог послав нам донечку. Потім 5 років у нас не було дітей, хоча ми ще хотіли дітей і просили. І потім ще раз у нас був такий момент, також ми просили дуже Бога, молилися, мали тихий час і піст. І Бог ще нам сина послав. І потім ще син у нас з'явився під опікою. У нас троє діток зараз.

Але це наша історія. Не факт, що буде так в кожного. Я до того, що Бог хоче вироблювати особистий шлях, особисті стосунки. І там на цьому шляху є всі відповіді.

Чому Бог комусь відповідає швидко, а комусь — ні

Ведучий: Часом деякі люди отримують відповіді швидко. Реально є такі історії. Ви щойно про це говорили, що хтось помолився і отримав. Комусь доводиться довго чекати. Чи є це ознакою такої Божої схильності до тих людей, кому він швидко відповідає?

Гість: Дуже гарне запитання. У кожного унікальна історія. Тому не можна порівнювати те, що Він комусь швидко дав, комусь не швидко. Згадую історію про трьох жінок, які молилися. Така притча. Є вірш на цю тему. В книзі «Абетка поклоніння» ми згадуємо також цю історію.

Три жінки молилися. Одна бачила сон. Моляться три жінки. І Ісус до однієї підходить. Він її обіймає. Щось їй говорить. Потішає. Нагадує їй тексти з Писання. І вона підбадьорюється. До другої Він просто підходить. Щось шепоче на вухо. І вона теж підбадьорюється. Бо вони всі були в розпачі. Всі три жінки. А третій Він просто проходить. На плече поклав руку і пішов.

І ця жінка, яка бачила цей сон, робить висновок: я хочу бути схожою на першу жінку. Бог їй стільки уваги приділив. Він стільки з нею провів часу. Він підбадьорив. Тексти нагадав. Це, мабуть, герой віри. Бо до останньої Він навіть майже не звернув уваги.

Тоді, коли ангел Божий з'явився в наступному сні, він сказав: ти все невірно зрозуміла. Насправді найслабшою у вірі Моєю донькою була перша. Вона потребувала найбільше турботи, допомоги. Вона не повірила спочатку. Я їй нагадав слово. Друга була в середньому рівні віри. А остання була настільки... Це Моя улюблена донька. Вона довіряє Мені просто з півслова. Тому Я просто її підтримав. Вона не потребувала Моєї підтримки, бо вона міцна в вірі.

Тому іноді, коли Бог швидко відповідає, чи це знак справжньої прихильності, чи це можливо віра цієї людини настільки слабка, що просто людина не повірила б, якби Бог відповів завтра чи післязавтра. Ці показники зовнішні не завжди є виявом внутрішнього виміру.

Тому Божа неспішність — мені сподобалося, що гартуються Божі люди якраз неспішністю. Можливо, тим, кому Бог найдовше відповідає, це є ті люди, які здатні винести на Божу думку, перенести це випробування, і вони мають міцну віру.

Про книгу «Абетка поклоніння в сім'ї»

Ведучий: Ви щойно згадали про книжку «Абетка поклоніння в сім'ї». Ви є її автором. Доволі відома книжка. Як мінімум відома у християнських колах точно. Чи можна зробити таке резюме, про що ця книга? І чому людині, яка шукає стосунків з Богом і гарних стосунків в родині, чому вона має її прочитати?

Гість: Ця книга народилася в нашій сім'ї як нотатки. Ми не писали її як книгу. Ми запровадили сімейне поклоніння. Такий раз на тиждень, просто час з сім'єю, коли ми приділяємо увагу Богу і один одному.

Створення сімейного часу через особисте каяття

Гість: Я у своєму житті, як айтішник — зайнята людина, як пастор церкви — зайнята людина, побачив, що в мене для багатьох людей є спланований час зустрічі, а не було власного часу для сім'ї. І наступив момент, коли я покаявся, попросив Бога вибачення за це, з дружиною поговорив, кажучи, що так не має бути. І ми запровадили цей сімейний час.

Чому «Абетка» — ідея з Біблії

І чому вона називається «Абетка»? Ця ідея взята з Біблії. Ми сьогодні згадували Давида. Давид у декількох псалмах вклонявся Богові акровіршем — тобто 22 літери єврейської абетки. І він починає перший вірш на Алеф, Бет, Гімел, Далет. Є цілий псалом, написаний таким чином — 145-й псалм, 118-й псалм. Там по 8 віршів на кожну літеру він бере. Це взагалі чудова поезія. І тому ця ідея не нова.

У сімейний час найважливіше, найцінніше, що ми можемо передати нашим дітям — це захоплення Творцем. Захоплення Богом. Він неймовірний. Тому на А хто Він? Авва. Він абсолютний. Тобто є якості Бога на літеру А. На Б — Він близький. Він Бог. Що це означає? І ми вирішили, що за один вечір ми будемо проходити якусь якість на А. Наступний вечір — на Б. І ми робили нотатки. Таким чином виникла ця книга.

Незвичайні якості Бога

Там є рідкісні якості. Наприклад, Бог-парфумер. Моя дружина зауважила, що Він, коли описував священика, як вони мали пахнути — це особлива речовина. На неї був патент. Бог заборонив, щоб хтось інший так пахнув. І коли люди відчували цей аромат, вони казали: «Це священик», тому що тільки священики так пахли. Бог знається на парфюмерії.

Бог як модельєр. Тому що Він священикам казав, коли одяг робити: «Тут треба зашити, щоб він не дрався». Щоб довше служив. Моя дружина каже: «Це я знаю. Вона швачка. Це я знаю, що треба тут зашити». Але Бог священику каже наперед. Мало того, що він був гарний цей одяг, зробіть так, щоб він практичний був. Тобто зашити тут цей комірець. Бог у цій якості, окрім того, що Він святий, люблячий — є такі класичні якості. Тому вони є в цій книзі.

І якщо ви хочете передавати це захоплення Богом діткам, по-перше, самі маєте бути захоплені. По-друге, ця книга може бути корисним ресурсом. Потім по цій книзі з'явився календар — 365 Божих досконалостей також є. Потім книга, серія богоповідань, коли ми описуємо якості Бога. Тобто ми хочемо, щоб це захоплення Богом не відходило на другий план. Тому що це і є фактична вічність. Вона починається вже тут, коли ти Творцем, Батьком починаєш захоплюватися, радіти. Про це ця книга.

Реакція дітей на сімейний час

Ведучий: Як діти реагують на такий сімейний час, коли ви всією сім'єю приділяєте час одне одному і водночас приділяєте час Творцеві?

Гість: Історія цього часу така, що я почав цей час — один вечір провів, другий, третій, а потім дружина мені каже: «Сергію, цей час такий передбачуваний став. Давай я наступний раз проведу, а потім наші діти будуть по черзі вести». І це було фактично те ноу-хау, завдяки якому більше восьми з половиною років — зараз моїй доньці вже 20, сину 19, вони вже старші, в нас в іншому форматі вже проходить спілкування. Але довгий час, завдяки тому, що діти чекали своєї черги, свого четверга, коли вони півтори години або дві години вечора, як вони хочуть, як вони бачать якусь якість Божу, вони можуть проводити у своєму форматі.

Ми дивилися їхні мультики, ми грали в їхні ігри, тому що ми довіряємо цей час. Це зробило цей час неповторним і захопливим. І цю модель якраз ми описали в книзі. Тому діти чекали цей час. Зараз, коли вони виросли, що мені приємно — ще вони не сімейні, але приємно чути — вони кажуть: «Тато, найкращі спогади в нас залишилися про цей час. Найкращі спогади дитинства пов'язані з поклонінням Богові. І коли в нас будуть сім'ї, Бог дасть другі половинки, якщо дасть Бог дітей, ми хочемо проводити так само цей час у наших сім'ях». Тому це гарна інвестиція в майбутнє.

Ведучий: Нам усім стало цікаво, скільки вам років, якщо вашій дитині вже 20, адже ви маєте вигляд десь на 30-35.

Гість: 45. Дякую.

Занурення у світ дітей як місіонерство

Ведучий: Цей час, коли ви розповідаєте, говорите про Бога і водночас робите те, що роблять ваші діти — якщо вони грають, ви граєте в їхні ігри. Тобто приділяєте час дійсно тому, що цікавить дитину.

Гість: Так, це про це. Це дуже важливо — слухати їхню музику. Максимально намагатися зануритися в їхню культуру. Я вірю, що батьки, якщо батьки з Богом, знають Бога, вони мають бути місіонерами в першу чергу для своїх дітей. Вивчати їхній сленг. Так, слухати їхню музику. Нам подобається, коли ми сідаємо кудись, їдемо по Bluetooth, може донька чи син підключити свій плейлист музики, і ми слухаємо. Я, можливо, не слухав би, але мені цікаво просто зануритися, слухати музику моїх дітей або дивитися, що вони дивляться.

Приклад занурення через комп'ютерні ігри

Я пам'ятаю момент, коли син грає в гру, і деякі батьки кажуть: «Менше грати!» Я почув іншу думку від іншого тата. Він каже: «Слухай, я люблю зі своїм сinom грати. Я не вмів усе. Я підходжу до сина і кажу: „Слухай, давай я з тобою пограю. Я собі поставлю цю гру"». І ми провели з ним певний час, і він усередині цієї гри каже: «Тато, в мене є тут яхта, давай я тебе покатаю». І він мене в цій грі посадив на яхту і мене покатав.

Уявляєш, я був настільки... Я подумав: «Слухай, він реально не може, він ще не придбав, він не заробив якихось статків, але він мене в ігрі покатав». Я занурювався, я побачив його жертовність, щедрість. Тобто навіть в ігрі можна побачити сина або дитину свою, доньку, яку ти не знав. Тому занурюватися в їхній світ — мені здається, Бог так зробив. Коли Ісус прийшов, Він занурився в наш світ. Він пережив з нами наш світ. У цьому є любов — занурюватися у світ своїх дітей.

І там можна в цьому світі свідчити, можеш бути природним, можеш розказувати про Бога мовою культури своїх дітей. Мені здається, кожен батько й мати має це робити. Інакше вони будуть непочуті.

Де придбати книгу та аудіоформат

Ведучий: Де сьогодні можна купити цю книжку і чи існує вона в аудіоформаті?

Гість: Була мрія записати в аудіоформаті, наразі ні, але є на сайтах. У нас є сайт Бог.today — такий портал якраз про Божі досконалості. Колись я шукав різні категорії сайтів, це були 2000 роки, там були сайти про музику, про церкву, і в мене був сайт «Богошукач», тоді ще російською мовою, зараз це українською. І я не зміг віднести його до жодної рубрики, тому що це сайт про Бога.

Це було дивно, що християнський інтернет не містив категорії «сайти про Бога». Були сайти про все, окрім. Я пам'ятаю, як писав декільком власникам каталогів: «А можете цю рубрику про Бога внести, бо в мене сайт про Бога?» Вони кажуть: «У нас всі сайти про Бога». Ні, кажу, дивіться, у вас сайти про церкву, про молитву. І вони потім сказали: «Вибачте, дійсно, у нас немає жодного сайту про Бога».

Тому на сайті Бог.today є магазин, і там можна придбати. Це просто історія, як насправді в християнстві все може бути навколобожественним. Але насправді про особу Бога, Його досконалості, не так багато є контенту, книг, на жаль. Тозера нещодавно переклали — «Захоплення Богом», «Прагнення Бога» — дуже класні книги. Але їх дуже мало, книг про Бога. Я не знаю, чому ця тема не популярна в церквах. Це, мабуть, питання до іншого ефіру.

Де почути проповіді

Ведучий: Якщо хтось захоче прослухати ваші проповіді, де вас можна почути? Ви десь збираєтеся?

Гість: Я один з пасторів Ірпінської Біблійної Церкви. У нас зараз 12 пасторів. І є в нас канал на YouTube. Просто достатньо в Google вбити три літери — ІБЦ, тобто Ірпінська Біблійна Церква, YouTube, і ви потрапите на наш канал. Там є проповіді, там є записи ефірів також. Тому, мабуть, окрім сайту Бог.today, перше джерело — це канал Ірпінської Біблійної Церкви.

Побажання тим, хто чекає на відповідь

Ведучий: Що ви побажаєте всім тим, хто проходить непростий час, коли молиться, кричить до Всевишнього і бачить поки тишу?

Гість: Я колись почув таку фразу, дуже хочу побажати якраз нею: дуже багато людей приходять на Божий причал отримати відповіді на свої молитви. Вони чекають там на тому причалі корабля, який має прийти і принести цю відповідь. Але більшість людей, як казав автор цієї цитати, вони йдуть з цього причалу за 5 хвилин до прибуття Божого корабля з відповіддю.

Дуже часто не вистачає декількох хвилин, не вистачає ще якогось моменту дочекатися Божу відповідь. Тому підсумовуючи все, що ми говорили про Божу неспішність, бажаю і собі, і всім нам не йти з причалу, а чекати на ті відповіді. Хтось, можливо, десятки років може чекати, але віра і терпіння проявляться саме в цьому. Тому що Бог, Він добрий, Він є абсолютним добром, Він приготував відповіді, і рано чи пізно ці відповіді обов'язково прийдуть.

Підсумок передачі

Ведучий: Сергій Сологуб сьогодні був з нами, пастор, викладач і письменник. Дякуємо, що завітали до нас.

Від себе хочу побажати всім нам, щоб ми могли терпіти і дочекатися дійсно нашої відповіді, адже, можливо, той човен уже підійде за декілька хвилинок, а ми могли здатися і піти. Давайте чекати до останнього і йти, і вірити, що Бог нам дасть нашу відповідь. Будьте благословенні!