Іран, Ізраїль, Україна — зворотний відлік запущено? Ми — останнє покоління?

Чи наше покоління – останнє?

Ведучий: Планета здригається від вибухів. Іран, Ізраїль, Україна. Чи справді ми є те останнє покоління, на якому закінчиться історія людства? Чи є ця війна в Україні і конфлікт на Близькому Сході частиною біблійного зворотного відліку для всієї планети? Дмитро Масон відповідає на ці непрості запитання старший пастор церкви «Місто Світла». Пане Дмитро, мої вітання.

Гість: Вітаю тебе, Сергію. Вітаю всіх наших слухачів. Це питання, яке ти підняв, сьогодні витає в повітрі. Тому що те, що ми бачимо, відбувається в цьому світі. Не тільки в нашій країні, але ми бачимо конфлікт між Ізраїлем, Іраном. Ми також розуміємо, що є загроза, що цей конфлікт буде поширюватися і переходити в інші країни, в інші форми.

Волею-неволею ми починаємо замислюватися. Особливо, якщо ми пам'ятаємо пророцтва книги пророка Єзекиїля, 38-39 розділи, про події останнього часу. І ми замислюємося, а чи не живемо ми саме в ті часи, коли має Ісус повернутися для того, щоб взяти свою церкву.

Біблійський підхід до пророцтв

Я скажу свою відповідь. Тут немає одної однозначної думки і відповіді. Чому? Тому що, по-перше, Ісус сказав, що ми не знаємо дня, ми навіть не знаємо години, ми не знаємо часу, ми не знаємо року, коли це відбудеться. Хоча Біблія нам частково відкриває про події, які мають відбутися в останні дні.

Деякі з них, можливо, навіть більшість із них, вони вже здійснилися. Але частина з них ще не здійснилася. Тому ми не можемо сказати, скільки часу потрібно буде для того, щоб все було готово до приходу Ісуса.

Для мене, і я думаю, що це буде доброю порадою кожному, хто нас чує, важливо не шукати відповідей, коли це буде, чи в наші часи це, чи ні. Хоча це нормальне питання. Тому що, коли ми ставимо подібне питання, ми ніби відповідальність перекладаємо на Бога. Коли Бог це зробить, коли Ісус прийде, коли якісь події відбудуться, ми можемо несвідомо знімати з себе певну частину відповідальності.

Питання треба ставити до себе і на територію своєї відповідальності. Що я маю робити? Чи прийде Ісус завтра? Чи прийде через 500 років – моя відповідальність: як я маю жити? Що я маю робити? Як я маю служити? І тоді, якщо ми будемо робити так, тоді ми точно не прогадаємо. І ми зможемо виконати волю Божу, яку Він бажає, щоб вона була виконана саме нами.

Ведучий: Можна вважати, що всі ці події з Іраном, Ізраїлем і все, що відбувається на Близькому Сході, є символічним наближенням Антихриста, або, можливо, він там вже десь проявляється?

Антихрист і дух Антихриста

Гість: Антихрист – це не країна. Антихрист – це не певна держава. Антихрист – це особа. І апостол Іван у своїх посланнях каже, що дух Антихриста вже є на землі. І це було, нагадую, написано 2000 років тому.

А історія Ізраїлю і Ірану дуже цікава, тому що стара назва Ірану – це Персія, і вона згадується дійсно в пророцтвах, в Біблії. І навіть ми читаємо в Біблії, що Персія була союзником Ізраїлю. Перського царя Бог назвав єдиного, хто не єврей у ті часи Старого Заповіту, своїм помазанцем.

Але саме з приходом Ісламської революції, якщо я не помиляюся, у 78-му році, Іран зайняв дуже радикальну позицію проти Ізраїлю, і вся його риторика направлена тільки на знищення Ізраїлю.

Іранський народ і державна політика

Я хочу сказати, щоб ми не плутали цей дух і самих людей. У мене серед друзів є багато іранців. І багатьох з них я хрестив. Деякі з них прилітали, коли це ще була така можливість, вони прилітали в Україну для того, щоб охреститися тут, тому що там вони не могли це робити, це було небезпечно.

І деякі з них у мене до сих пір – ну, вже немає цих контактів, це зрозуміло. Але ми довгий час підтримували контакти. Вони дійсно люблять Ісуса. І вони люблять Ізраїль. І вони дуже добре ставилися до євреїв. Хоча в той же час вони визнають, що політика держави радикальна, просто радикальна і безжальна, направлена не просто на антипатію чи неприйняття, а на знищення Ізраїлю.

Тому це трагедія, яку ми намагаємося – має знайти рішення таким чином, щоб зламати цей дух, який воює сьогодні проти всього світу. І в той же час дати свободу, звільнення самому народу Ірана.

Проповіді про швидке пришестя

Ведучий: Сьогодні багато проповідників говорить про те, що пришестя вже буде скоріше за все в нашому поколінні. Перед етером ми говорили з вами про те, що так говорили і до нашого покоління, і в кожному поколінні. Ймовірність, що Христос прийде саме в нашому поколінні. Що ви радите робити, слухаючи такі послання? Як реагувати?

Гість: По-перше, я ставлюся з великою повагою до кожного, хто проповідує і робить це щиро, і намагається донести Царство Боже. Тому особисто я ніколи не ставлюся публічно критично до когось, якщо нема біблійної підстави, з приводу послання про те, що ось-ось Ісус уже прийде.

На своєму віці вже знаю близько десяти випадків, мінімум, коли казали про те, що найближчим часом вже треба готуватися. Навіть дати називали. Іноді доходило до смішного, тому що Біблія нам каже, що ми не знаємо, ми не можемо знати дату. І якщо людина говорить, що це буде, то треба замислюватися.

Коли я чую подібних проповідників, і якщо якась людина каже, що, наприклад, 15 квітня буде восхищення церкви, друге пришестя, і воно дійсно відбудеться 15 квітня, то, скоріш за все, це реально співпадіння. Тому що жодна людина не може знати – просто співпадіння, що людина... Одна із тисяч, хто передбачав, все ж таки вгадав.

Чому Ісус... Що може бути важливіше для віруючих людей, які вірять в Ісуса? Вони вірять у Царство Боже, вони живуть надією на пришестя Христа. Що може бути важливіше для церкви, для віруючих, як не знати хоча б приблизну дату пришестя? Це подія номер один. Це не питання, коли там Бог мені щось дасть, чи якесь чудо. Це питання номер один.

Фокус на сьогоденні замість пророцтв про майбутнє

Гість: І якраз на це питання Ісус не тільки не дає відповідь, він не просто дає якісь знаки, він не каже нам: "Я вам повідомлю, просто зараз ще наперед рано сказати, але напередодні я вам скажу, ви всі будете знати". А він сказав, що ніхто не знає. Він не знає часу, коли це буде.

І не тільки це. Він сказав: це взагалі не ваша справа знати. І коли Ісус сказав учням, що не ваше діло знати, коли щось має відбуватися, це не була якась зневага до учнів. Не "хто ви такі", не "що вам кудись там лізти, займайтеся своїм земним". Ні. Він сказав це для того, щоб дати зрозуміти: це не наша справа, про що ми маємо думати, тому що дуже легко – я почну думати, вигадувати або гадати, коли це буде. Знову таки, я свій фокус, свою увагу, свій час переношу на те, що знаходиться у відповідальності Бога – творити історію, день пришестя і все інше.

І тоді я з себе знімаю відповідальність. Я чекаю, коли Бог прийде і забере мене. І Ісус сказав: "А ви йдіть і проповідуйте". Питання правильне: що я маю робити сьогодні? Можливо, він сьогодні прийде. Можливо, ми не встигнемо закінчити цей етер і Ісус прийде. А можливо, через 500 років. Питання: як ми живемо, що ми робимо сьогодні?

Чому Бог не зупиняє війни

Ведучий: Як ви пояснюєте невоцерковленим людям, люди, які вірять, але не ходять до церкви, що Бог всемогутній, але при цьому він не може зупинити війни?

Гість: Ми дуже часто намагаємося дати відповідь у раціональному полі. Ми починаємо аргументувати. І ці аргументи можуть бути дуже правильні: що Бог є любов, він не хоче зла. Це робить не Бог, це роблять люди. А чому люди роблять? Тому що Бог дав їм свободу. І вони користуються цією свободою для того, щоб знищити себе. Але зрештою Бог все одно все покарає, а всіх невинних він винагородить і все буде чудово. І це буде торжество справедливості. І це правильна відповідь.

Але це питання знаходиться не на рівні аргументації. Люди це можуть знати, почути, але їх це не переконає. У людей це питання всередині. Для того, щоб дати людям відповідь на такі складні питання – а Біблія дає, що Бог є любов – треба бути чесними, тому що найбільше, що відштовхує невіруючих людей, це коли вони чують формальні відповіді. Відповіді, які йдуть не від серця. Тому що ми не можемо іноді визнати, що у нас на щось немає відповіді.

Тому я вважаю, що відповідь має бути чесною. І ми дійсно, у нас є багато питань – не в поганому сенсі, у хорошому сенсі до Бога. Ми шукаємо відповіді. Але ми точно знаємо, що Бог не бажає смерті навіть найгріхішій людині, тим більше невинній людині. Ми точно знаємо, що існує зло. І ми точно знаємо, що існує добро – це Бог. І ми точно знаємо, що людина має вибір. І вона має вибрати добро. Це буде чесна відповідь для людини. А людина далі сама буде вирішувати, що з цим робити.

Чи втратив Бог контроль над світом

Ведучий: Вам не здається, що Всевишній взагалі втратив контроль над цим світом?

Гість: Якщо би Всевишній втратив контроль, він би перестав бути Богом. Насправді, Сергію, я хочу сказати: ми живемо зараз уже який рік під час війни. Ми бачимо все, що відбувається навколо. І ми кажемо: який жах, це просто хаос у всьому світі. Подивись на історію. Давай подивимося на історію людства. Згадай хоча б одне покоління, коли не було щось подібного. Якщо я не помиляюся, за всю історію хтось з істориків сказав, що в людстві було всього декілька років, коли ніде не відбувалась війна. Швидше за все, не знали про інші. Людство постійно воює. Людство постійно проходить через подібні речі.

І це – я не кажу, що це норма – це є хвороба. Хвороба людства. Але Бог знаходиться крізь усю цю історію. І ми читаємо Біблію. Біблія – це не глянцева історія про якихось ідеальних біблійних персонажів. Ми читаємо, що Давид воював, і він протистояв Голіафу, Ізраїль воював, пророки... Ми це бачимо. Це, на жаль, частина спадщини, яку ми маємо від перших людей. Але крізь усю цю історію Бог завжди тріумфує своєю перемогою. Тому Бог знаходиться не десь там далеко. Він зараз прямо тут, з нашим народом і з історією, яка відбувається сьогодні, для того щоб привести своє спасіння на цій землі.

Дисонанс між проповіддю процвітання та реальністю

Ведучий: Сьогодні багато чуємо про те, що проповідники, і протестантські зокрема, говорять про те, що описують Бога як такого, що любить нас, що хоче нам добра, питання здоров'я. При цьому ті ж самі віряни протестантські – неважливо, вони – мало хто з них дійсно процвітають і мають хороше здоров'я. Майже більшість з них мають якісь постійні проблеми. Чому такий дисонанс?

Гість: Сергію, дякую. Дуже пряме питання. Дякую тобі. Я почну з іншого. А що, Бог бажає, щоб люди хворіли? Ні. Люди кажуть, що Бог – любов, що Він любить, Він хоче добра всім і тільки добра. І іноді ставлять ці слова під сумнів. Тоді я завжди виходжу від протилежного. А що, Бог бажає хоча б одній людині страждання? Бог бажає хоча б одній людині хворобу чи бідність? Ні. Якщо Він не бажає, то чи можемо ми в такому випадку вважати, що Він все ж таки бажає, щоб людина мала здоров'я, мала достаток?

Або третій варіант: Бог нейтральний. Тобто, Він взагалі не втручається в ці питання. Тут уже кому як пощастить. Ми розуміємо, що Бог не є нейтральним. І ми знаходимо підтвердження в Біблії, що Бог дійсно є любов, Він бажає людям добра і Він не бажає зла.

Але тут питання навіть не в цьому. У твоєму питанні: багато в протестантських церквах проповідується про любов, про зцілення, забезпечення. Чому не всі люди забезпечені і не всі люди зцілені? Тут це індивідуальне питання для кожного. Але давай подумаємо про те, що іноді ми плутаємо нашу уяву, як все має бути. А якщо Бог бажає, щоб я був забезпечений, значить у мене має бути 5 Мерседесів, Бентлі, Ролс-Ройс і взагалі я супер успішний і все у мене є. Але чомусь Бог цього не дає. І чому? Тому що воно все не працює. Ми іноді плутаємо волю Божу з нашими фантазіями, з нашою уявою, як ми це розуміємо.

Зміна розуміння молитви та очікувань від Бога

Гість: Я схиляюся до думки, що коли ми читаємо, як написано, що Бог бажає нам здоров'я і щоб нам щастило в усьому, як пише апостол Іван — як успішна твоя душа, — то ми думаємо, що це має дати мені Бог. Він вже сказав, що хоче, і я молюсь: «Дай мені, Боже».

Що ми робимо? Молимося рік: «Боже, дай». На наступний рік знову молимося: «Бог, дай». Потім на наступний, потім починаємо вірити: «У мене це буде, до мене приходить благословення». І так кожен рік. А чого воно не приходить? Що ми постійно говоримо: «Бог, дай» або «це колись приходить до мене».

Але коли ми молимо, щоб Бог змінив наше життя і наші обставини, Він починає не з обставин — Він починає з того, щоб змінювати нас.

Новий людина в Христі

Гість: Біблія каже що? Хто в Христі Ісусі, у того нарешті життя стане нормальним, він буде жити спокійно і все буде добре? Ні, там написано: «Той нове творіння». Хто в Христі. Що таке нове творіння? Це зміна ідентичності. Не теоретично, а реально. Людина стає новою.

Як? Не зовнішньо. Колір волосся, очей — він залишається той самий. Людина змінюється всередині. Бог починає найважливіші події в житті кожної людини з того, що змінює не оточення, не обставини, а її дух, її серцевину. Ким вона є всередині? І через це відбувається зміна в житті людини.

Людина змінюється, освячується. Якщо я хочу, щоб Господь зробив мене більш успішним, то я чекаю, що Бог дасть мені гроші, чи я маю зрозуміти, що Бог має змінити мене — дати мені більше відповідальності, більше мудрості, більше зосередженості, і багато іншого? І коли змінююся я, тоді змінюється моє життя.

Тому моя відповідь: іноді ми просто чекаємо, що Бог зовні має це дати, без того, щоб розуміти нашу відповідальність в цьому процесі.

Чи може змінитися поганий характер

Ведучий: Ви вірите в те, що віра або під дією віри чи Слова Божого може змінитися дуже поганий характер у людини?

Гість: Я скажу: може. І якщо мені поставлять це питання і запитають, чи може людина змінитися, я скажу: не може. І обидві ці відповіді для мене будуть вірними. Все залежить від того, наскільки людина дійсно бажає, щиро прагне змін в своєму житті.

Я вірю, що якщо людина щиро приходить до Бога, вона щиро шукає Бога, у неї обов'язково будуть відбуватись зміни, і не один раз. Ці зміни — це процес всього життя.

Якщо людина не може змінитися, то в чому тоді сенс віри і спасіння? Тому що праведний він і так нормальний, а грішний — що з нього візьмеш, він грішний. Але якраз сила Євангелія в тому, що Бог перетворює життя людини. І кожна людина, якою б вона не була, може стати абсолютно новою.

У нас в церкві є люди, які сиділи багато разів у в'язниці, були пов'язані з кримінальним світом, їх боялися просто всі, вони повністю в татуюваннях. А ці люди зараз служать Богу, допомагають іншим, несуть любов. Як це можна пояснити?

Поради тим, хто довго молиться без відповіді

Ведучий: Що ви порадите людям, які тривалий час про щось просять, але немає відповіді? Що їм робити? Чому мені Бог не дає? Чому немає відповіді на моє прохання? Питання до самого прохання — що в цьому не так? Або щось мені не так?

Гість: Питання в тому, як ми приходимо до Бога. Наприклад, можу роками молитися: «Боже, дай мені роботу, дай мені гроші, дай мені щось». Роками. І нічого не відбувається. Реально Бог не відповідає, хоча в Біблії є обіцянки.

Але як я це собі уявляю? Хтось має прийти постукати в мої двері, я відкриваю, там стоїть кур'єр якийсь, каже: «Дмитро Масон, вам посилка». Відкриваю, а там гроші. «О, дякую тобі, Ісус». Так не відбувається. Чудеса бувають, але на це мають бути певні підстави.

Як я молюсь? Можливо, мені треба молитися: «Боже, відкрий мені, де мені треба взяти відповідальність? Чому мені треба навчитися? У чому мені треба змінитися? Можливо, мені треба бути більш впевненим, більш рішучим? Можливо, мені треба залишити минуле, мої невдалі спроби щось починати, і почати по-новому?»

Якщо ми змінюємо кут нашої молитви, то, можливо, Бог покаже: «Дивись, скільки у тебе було можливостей, а ти ними не скористався». І ми починаємо змінюватися в своєму розумінні і підході. Ми наближаємося до певного результату.

Згадаємо жінку, яка 12 років страждала кровотечею, і вона почула про Ісуса. «Якщо я піду і торкнуся, я буду зцілена. Я піду і я торкнуся». Є моя частина. Якщо я це зроблю, я вірю, що матиму результат. Вона не сиділа пасивно вдома і не сказала: «Якщо Ісус такий чудовий, як про Нього розповідають, то хай зайде в мій дім і зробить чудо, щоб я була здорова».

Де можна послухати проповіді

Ведучий: Якщо хтось з наших слухачів захоче послухати ваших проповідей, куди вони можуть фізично прийти?

Гість: Вони можуть фізично прийти в церкву «Місто світла», станція метро «Почайна», проспект Степана Бандери, 21. Там дуже легко знайти Християнський центр «Місто світла».

Ведучий: Вас можна також дивитися онлайн?

Гість: Можна дивитися онлайн. Є YouTube церкви «Місто світла», YouTube «Дмитро Масон» — це мій особистий канал, і соціальні мережі.

Ведучий: О котрій ви збираєтеся в неділю?

Гість: В неділю об 11:00. Одне служіння.

Побажання українцям під час війни

Ведучий: Що ви сьогодні побажаєте всім українцям, які опинилися під час війни, які моляться, можливо, і не бачать відповідей? Що взагалі побажаєте всім нам зараз в такий непростий час?

Гість: Я хочу побажати всім нам, щоб ми не втрачали надії, щоб ми не втрачали віри, тому що в такий час дуже просто зневіритися. Найбільше, що вбиває людей — це навіть не холод, не нестача вітамінів чи гарної їжі. Найбільше, що вбиває людей — це відсутність бачення майбутнього. Тоді, коли людина не бачить, куди вона йде і що вона може мати в майбутньому.

Тому я хочу сказати: війни закінчуються, закінчуються кризи, все минає. Але Бог — Він завжди з вами і Він поряд з вами. Тому я хочу побажати вам, друзі: не втрачайте надію.

Підсумки та благословення

Ведучий: Я молю, щоб Господь благословив, дав вам сили і щоб ви розуміли, що попереду у вас ще багато чудес, багато речей, які ви маєте зробити для слави Божої. Дякуємо вам, дякую, що відповідали на такі непрості запитання.

Гість: Дякую.

Ведучий: І ще раз нагадаю, що Дмитро Масон сьогодні відповідав на такі актуальні запитання — старший пастор церкви «Місто світла». І всім нам хочеться побажати, щоб ми в усьому цьому не пропустили головне — не пропустили того, хто тримає наше життя в своїх руках. Будьте здорові. Всім до побачення.