За кадром Олесь Санін

Чи існує успішне українське кіно? Про це йшлося у програмі «За кадром» з Богданом Олейником. У гостях був режисер фільмів «Поводир», «Мамай» та ін., актор, продюсер, лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (2004), заслужений артист України (2014 року) – Олесь Геннадійович Санін.

Олесь народився у Луцьку та походив з династії військових. Вся сім’я очікувала від первістка, що він піде по стопах батька, але він вирішив змінити сімейну традицію та обрав мистецтво. Свої перші аматорські фільми Олесь почав знімати ще у школі. А після закінчення – поїхав до Києва вступати в інститут імені Карпенка-Карого. На жаль, у той рік не було набору до режисерського факультету, тому Олесь вирішив поступили на акторський. Паралельно з навчанням студент продовжував знімати свої фільми та залюбки допомагав своєму другові, який навчався на оператора.

Потім почалися зйомки у фільмах, на які радо запрошувати колоритного актора, але він мріяв про режисуру. Тому коли Леонід Осик набирав режисерський курс, то він без роздумів продовжив навчання. Саме тоді він почав працювати над сценарієм до фільму «Мамай», але його педагоги в один голос заявили, що зняти цей фільм буде неможливо. Олеся ці прогнози не зупинили. Вже через декілька років режисера з його фільмом «Мамай» запросили до Лос-Анджелесу, де картину висунули на премію Оскар в номінації «Кращий зарубіжний фільм».

В цій поїздці Олесь зустрівся з відомим американським актором українського походження – Джеком Пеленсом (Володимиром Палагнюком), який познайомив режисера з людьми мистецтва української діаспори. Всі разом вони стали мріяти зробити таке українське кіно, щоб про нього дізнався весь світ. Перебираючи різні теми, Джек з Олесем вирішили зупинитися на розстріляних у 30-х роках кобзарях та через це показати справжніх українців.

Почалася довга робота. Першій варіант сценарію Олесь написав разом з Полом Волянським, теж американцем українського походження, але після цього постійно змінював його. Поки Олесь шукав кошти на фільм, помер Джек, змінилася влада, він спочатку втратив роботу, а потім знайшов. Але коли все ж таки фільм був знятий, всі зрозуміли – це перемога! Адже раніше вважалося, що українська історія нікому не потрібна, що українське кіно не може бути успішне та приносити гроші. А виявилося навпаки – наше кіно цікаве глядачам по всьому світу, а українська кіноіндустрія може сама себе прогодувати та забезпечити.

«Нам вдалося зламати вже практично сталий тренд, що не існує українського кіна взагалі. Тепер цього ніхто не може сказати, тому що видно – воно існує», – наголосив Олесь. – Воно є різним: комедії,  екшн, фантастика, драма, молодіжне кіно, трагікомедія та ін. Також з’явилися молоді режисери, автори, у яких є свій почерк. Їм треба дати можливість зняти свій другий, третій фільм, щоб ми мали можливість почати розвиток індустріального кіно в Україні».

На останок, Олесь зауважив, що кіно дуже впливає на духовний стан та самосвідомість українців. «Кіномистецтво – це одне із засобів комунікації, яке має масовий характер та може міняти свідомість людей, змінювати їх реакцію до тих чи інших речей. В залежності від того, які фільми дивляться люди, якою мовою, про які цінності, вони змінюються та перетворюються з населення в український народ», - підкреслив він.