Війна увірвалася в життя людей і забрала в когось дім, майно, рідних, життя, а в когось спокій. Всі  із завмиранням в серці думають, що ж буде завтра? Невже таке близьке завтра нам непідвладне? Говорили про це у програмі «Погляд на вічне» разом з ведучою Надією Куриленко та гостем архімандритом Діонісієм, військовим капеланом. 

У листі Якова написано наступне: «А ну тепер ви, що говорите: «Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти», ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає!» (4:13-14). У багатьох людей виникає логічне питання: «Чи потрібно нам щось очікувати від завтрашнього дня та планувати, чи краще жити лише сьогоденням?

Поміркуймо на цю тему та проаналізуємо, чому все ж таки потрібно планувати:

  1. У нас така людська природа, що ми завжди щось плануємо на завтра, на післязавтра, на місяць, на рік або навіть на більше. У нас є плани на короткий час та довгострокові плани – і це нормально для кожної людини будувати якісь плани. Це не є гріхом.
  2. Завтра буде ще більший розвиток, ніж був сьогодні. Порівняйте життя людини сто років тому і з сьогоденням, або як жили люди 20 років тому – без гаджетів, соцмереж, телефонів та інтернету - і зараз. Це небо і земля. Тому логічно, що цей процес буде й далі йти, тому потрібно планувати своє життя, свій розвиток. 

Чому не потрібно планувати своє життя:

  1. Хтось може сказати, ми ж всі міркували та мріяли про інше майбутнє, будували якісь плани. Але спочатку в наше життя увірвалися пандемія і локдаун, які дуже багато чого змінили, а потім й війна, яка змінила геть все. Всім нам довелося зіштовхнувшись з новими реаліями, корегувати своє життя, і всі наші сили були витрачені марно.  
  2. Ми всі зрозуміли, що є глобальні плани, про які ніхто з людей не може знати наперед, тільки – один Бог. Війна це в котрий раз нам довела, що завтрашній день нам не підвладний. 

Які можна зробити висновки? В цій ситуації люди стають перед вибором, як будувати своє життя у майбутньому, та обирають один із двох шляхів. 

Перший шлях, зрозуміти, що останнє слово завжди за Богом, і тому планувати, але у своїх планах на завтрашній день обов’язково залишати місце для кардинальних змін. Бо якщо є місце для Бога, то все одно ваші плани будуть успішними та складатимуться найкращим чином, як це запланував Сам Господь. Бо коли ми з Богом, все стає легшим. Бог ніколи не дає людині надсилу і сприяє тому, щоб підтримати її у нових реаліях завтрашнього дня. 

Але є й інший шлях. Дехто може образитися на Бога та відійти від Нього. Можливо вони пережили у своєму житті несправедливість та багато горя й вирішили, що Господа немає. 

В Біблії ми можемо побачити, як люди обирають різні шляхи. Згадайте Юду, який зрадив Ісуса. Коли він це усвідомив, він впав у розпач та скоротив собі життя. Петро теж відрікся від Христа, але він покаявся перед Богом й став одним з апостолів християнської церкви.

В кінці програми гість поділився своїм досвідом, що він намагається залишати місце для Божого втручання. Тоді Господь робить неймовірні речі, про які він не міг навіть подумати. І кожного разу він доходить до висновку, що Бог, як завжди, мав рацію.