Який Париж зсередини?

Що перше спадає вам на думку, почувши про Париж: Ейфелева вежа, червоний берет, багет в кошику велосипеда, жаб'ячі лапки? Любителі мистецтва напевно подумали про Лувр, Собор Паризької богоматері, Версальський палац, а ті, хто в душі «дитина» - згадали про Діснейленд. І це ще не все! Про це йшлося у програмі «Пакуй валізу» з її ведучими Тетяною Пінчук та Юлією Скорободач і гостем - Анатолієм Солодовниковим, пастором церкви.

Анатолій живе, працює і служить пастором євангельської церкви в Парижі вже 4 роки. Його церкву відвідують переважно російськомовні християни, вихідці з колишнього Радянського Союзу. Серед них є українці, росіяни, білоруси, молдавани, вірмени, грузини та багато інших.

Якщо подивитися історію, то видно, що між Францією та Російською імперією завжди був тісний зв'язок. Тому не дивно, що російськомовні люди емігрують саме сюди. Перша хвиля емігрантів прибігла до Парижу ще за часів революції. Тут оселилися біле дворянство, лідери УНР, отамани, інтелігенція та ін. Тут же вбили та поховали Симона Петлюру. Друга хвиля емігрантів - наші з вами сучасники - вибирають Францію, тому що тут створені всі соціальні умови для життя.

Французи, на думку Анатолія, відкриті, привітні, інтелігентні, культурні, поважають право вибору та свободу, але вони ніколи не поспішають довіряти іншим людям. І навіть те, що в Україні можна вирішити через телефон, у Франції телефоном питання не вирішуються. Французи зазвичай запрошують людину на чашечку кави, щоб особисто зустрітися, поспілкуватися та подивитися на співрозмовника. Вони дивляться на людину, вивчають і перевіряють, на скільки їй можна довіряти.

Ще Анатолій розповів, що більшість французів не поспішають здавати своє житло, що пустує. Багато хто вирішує просто закрити квартиру і нічого не робити. Тому зі зніманням в емігрантів можуть бути проблеми. Ціни високі, французи бояться впускати іноземців, а агентства вимагає дуже багато документів та поручителів.

Також пастор розповів про свою роботу з нашими людьми, які проживають в Парижі. «Це трагедія наших людей, - поділився Анатолій, - багато хто приїжджає на сезон, щоб заробити. Ці люди відчувають сильний стрес: інша мова, культура, їжа і все не твоє, не рідне. Вони дуже багато працюють. А коли трапляється вихідний, то не знають, чим себе зайняти. Тоді вони збираються і напиваються. Такі пиятики часто закінчуються криміналом.

А ще цим людям складно від того, що їм телефонують дружини / чоловіки / діти та постійно просять гроші на айфони та інші потреби. Їх рідні з задоволенням витрачають гроші, які не вони заробили. Емігрантам непросто. Багато з них страждають від нестачі любові, прийняття. Вони розуміють, що працюють на знос, їх життя проходить, а благами користуються інші люди. Тому наша церква якраз направлена ​​на таких людей. Ми запрошуємо їх на служіння, намагаємося допомогти, підтримати. Часто робимо обіди та влаштовуємо спілкування, щоб кожен з них міг відчути себе потрібним».

В кінці передачі гість запросив всіх охочих відвідати їхню церкву в Парижі та розповів про свої улюблені місця в цьому місті. Це Віденський замок та Віденський ліс, Набережна (від мерії до Нового моста), Монмартр та церква Сакре-Кер.