Як пережити зраду в стосунках?

У програмі «Біблійний погляд» єпископ Микола Савчук ділиться своїми думками: як пережити зраду, якщо вона вже сталась?

Також цей ефір можна подивитися за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=422R2om6XSw

Шлюб – це Божий інститут між чоловіком і жінкою, задуманий таким чином, що він був один раз і назавжди. Святе Писання каже, що «Господь з'єднав, того людина не розлучає». На жаль, багато сімей стикаються з проблемою «Перелюбу», і відповідно вони ставлять різні питання. 

Які найпоширеніші причини того, що люди зраджують? Як можна цього уникнути?

Тут працює схожа аналогія, як із фальшивими грошима. Щоб випадково не взяти фальшиві гроші, потрібно добре знати, як виглядають справжні. Щоб уникнути зради, потрібно зміцнювати стосунки у своїй сім’ї та підтримувати вогник кохання.

Якщо цей вогонь вже згас, тоді питання часу, що станеться з цим шлюбом – подружня зрада чи охолодження стосунків, коли двоє людей живуть, як квартиранти або хтось пірнає у якесь хобі, щоб забутися.

Після зради, коли чоловік вже пішов до іншої, жінки починають себе обвинувачувати, що вони чогось не додали чоловіку. Як ви це прокоментуєте?

Потрібно розрізняти причину та привід. Приводом може бути все, що завгодно: пересолила суп, не так посміхнулася, набрала кілька зайвих кілограмів, не виявила достатньо палкості в інтимних стосунках тощо. Бувають випадки, коли дружина своєю поведінкою стає співучасницею зради. На приклад, коли вона говорить: «Не купиш шубу, спиш на дивані». Але навіть тоді, це не знімають провину з чоловіка. Бо це все привід.

Справжня причина – це рішення чоловіка піти та знайти жінку на стороні. Щоб не робила друга сторона – дружина  чи чоловік, вона відповідає за себе перед Богом. Як би не поводилася, це не привід для зради.

Якщо так трапилося, що людина зрадила. Її роз’їдає почуття провини до себе й до партнера, але вона боїться признатися, бо може втратити сім’ю. Що краще зробити: чесно все розповісти або промовчати, перегорнути сторінку та рухатися вперед?

Перше, що потрібно зробити, – це покаятися – тобто визнати свою провину перед Богом. Друге, – це принести плід покаяння – тобто прийняти рішення, що ви більше не будете цього робити. Далі треба визначитися, чи розповідати про це зрадженому чоловіку/дружині?

Це дуже індивідуальне питання, на яке не має однозначної відповіді. В деяких випадках, є настільки емоційно-вразливі люди. Якщо вони дізнаються, що їх зрадили, це їх просто морально уб’є або зламає. Інколи заради іншого, потрібно покаятися перед Богом, закрити це питання та ніколи не розповідати про це своєму чоловікові/дружині. Максимум – сповідатися перед священиком.

В інших випадках, якщо людина відчуває, що має розповісти, бо це послужить благом для їх сім’ї, бо були підозри, розмови, тоді так. В цьому випадку потрібно речі називати своїми іменами.

Чи мусять чоловік/дружина прощати зраду? Чи зобов’язані вони далі жити з тим, хто покаявся?

Скривджена сторона – чоловік/дружина самі вирішують, чи прощати їм зрадника, чи ні. Інші люди не можуть цього від них вимагати. Також саме за ними зберігається право: зберегти шлюб чи ні. Навіть, якщо вони простили, у них є вибір залишити шлюб або розстатися. Адже простити – означає не тримати зла, але при цьому можна не хотіти бути з цією людиною у шлюбі. Це її право вибору.

Єдине, що я рекомендую скривдженій стороні та дуже прошу: дозвольте собі разом з Богом пройти шлях зцілення, не закривайтеся у своїх ранах, не відштовхуйте людей, які хочуть вам допомогти. Є випадки, коли через деякий час після розлучення, пари починали стосунки наново. Це було після каяття, усвідомлення, зміни всього, зцілення та збудування нових стосунків. А буває, що такого не трапляється. Бо це дуже тонкий, індивідуальний, травматичний процес, в якому немає загальних правил. Але є те що незмінне, Біблійний погляд завжди на боці жертви та пригнобленої особи