Як невидима опора впливає на життя людини?

Від чого залежить добра поведінка та успішне розкриття потенціалу? Розглянемо невидимий зв'язок, який все вирішує. Про це йшлося в «Програмі YOU» з ведучою психологом Юлією Юр'євою.

Під терміном «невидима опора» мається на увазі прихильність. Ця тема вперше зацікавила вчених за часів Другої Світової війни. Під час бомбардування Лондона багато маленьких дітей були евакуйовані в безпечне місце далеко від батьків. І хоча вони отримували хороший догляд, але психолог - Джон Боулбі спостерігаючи за ними, зауважив, як страшно впливає на малюків розлука з мамою і татом.

Інший вчений дав назву цьому явищу «синдром госпіталізму». Він спостерігав за дітьми в інтернатах. За немовлятами добре фізично дбали. Вони були в теплі, нагодовані, пелюшки чисті. Тільки мами або іншого дорослого, який виявляв би емоції та приходив за першим покликом, не було поруч. Психолог зауважив, що частина дітей слабо розвивалася - їх фізіологічні та емоційні показники були нижче середнього. Частина дітей боліла. І навіть були випадки дитячої смертності.

Таким чином, вчені зробили висновок, що дитині недостатньо їжі, одягу та тепла. Малюку потрібна мама або інша доросла людина, з якою у неї був би емоційний зв'язок - прихильність.

Як утворюється цей зв'язок? Мама виношує дитину впродовж 9 місяців. Малюк не знає, як це бути без мами. Він народжується беззахисний, вразливий та несамостійний. У нього закладена програма, що він без мами не виживе.

Дитині щось треба: їсти, поміняти пелюшку, холодно, жарко, погано, страшно, вона плаче і кличе маму. Мамуся приходить та допомагає. Дитина розуміє, що може розраховувати на маму. Утворюється цикл: я захотів - я попросив - мама прийшла - і допомогла. Це відбувається багато раз і формує у дитини довірчий зв'язок з матусею, а через неї - і з зовнішнім світом.

Ця потреба повинна заповнюватися протягом першого року життя дитини. Малюк потребує мами, щоб вона показала йому, що таке безпека, безумовна любов та прийняття. Тільки тоді коли його потреба заповнена, він готовий досліджувати цей світ і потроху ставати самостійним.

Якщо ж у дитини не було такої довіри з мамою, то вона буде з побоюванням дивитися на цей світ. Адже вона кликала маму, а вона не приходила та не захистила її. Така дитина після року буде всіма силами залучати до себе маму: вона буде кричати, вити та канючити. Тому що їй життєво важливо знати, що в цьому світі на неї чекають.

Звичайно ж, мама - це головна людина в житті дитини, але, коли немає мами, цю місію може на себе взяти: тато, тітка, дідусь або будь-яка доросла людина, яка буде постійно поруч з дитиною. Якщо в ранньому дитинстві заповнити цю потребу, в дорослому житті вона стане надійною опорою, яка дасть сили рости, рухатися, досягати та твердо йти по життю.

Наостанок, ведуча підбила підсумок, якщо доросла людина розуміє, що не отримала належної уваги від своїх батьків в дитинстві. Зараз у неї є можливість через усиновлення Ісуса Христа заповнити цю нестачу та дивитися на світ позитивно.