Як не стати жертвою інформаційного цунамі

Разом з Олегом Покальчуком, військовим та соціальним психологом відповідаємо на питання: «Як не стати жертвою інформаційного цунамі».

Також цей ефір можна подивитися за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=b74OH8aOxT4

В психіатрії є таке правило, що не можна одночасно виводити в коридор хворих з різними психічними діагнозами, бо нічого доброго з цього не вийде. На жаль, подібного правила в соцмережах не існує, тому в медійне середовище безперешкодно виходять люди з різними діагнозами, і коли ви перебуваєте в соцмережах вам потрібно на це зважати.

Також потрібно враховувати, що там на вас буде тиснути надмірне інформаційне навантаження, з яким потрібно навчитися справлятися. Але тут діє теж саме правило, як при великих хвилях. Якщо вони тобі не до вподоби, у тебе є вибір: або ти не живеш біля моря, або стаєш вправним серфінгістом і використовуєш їх, щоб доїхати туди, куди тобі треба.

Які функції у медіа та інших засобах інформації та як вони впливають на сприйняття дійсності?

Потрібно розуміти, що соціальні медіа в сьогоднішньому вигляді мають дуже мале відношення до реальності. Їх функція -  інтерпретувати цю реальність. В залежності від якості тих, хто ними володіє та від політичних преференцій, цей рівень спотворення реальності може бути більший або менший, але він все одно є. У людини є запит: вона любить сльозливі серіали, мальовані комікси, казки, тому медіа теж розповідають нам казки. Але річ у тім, що медіа з одного боку виконують казкову функцію, а з іншого – там дійсно закладений якісь раціональний меседж. В залежності від того, як людина налаштована: вона або вичленує для себе щось корисне, або ж слухає казку, як казку. Заспокоїти та надати першу допомогу. Те що хтось говорить, для більшості другорядне, важливіше – як говорить, з якою інтонацією, як виглядає. Коли люди знаходяться в кризових ситуаціях і хтось їм говорить спокійні приємні речі, навіть якщо це не правда, воно спрацьовує до того часу, поки люди не приходять до тями.

Це діє, як при пораненні, де перше завдання при наданні допомоги – зупинити кровотечу будь-якими доступними засобами. Адже, якщо чекати, що вам доставлять стерильні засоби, людина може померти від втрати крові, тому потрібно діяти негайно. А емоційне ураження не менш травматичне, ніж фізичне. Звідки й «казки» про 2-3 тижні, щоб у людини був час трохи оговтатися.

Як формуються інформаційні приводи?

Людям хочеться двох речей – збереження виду та продовження роду, тому всі інфоприводи крутяться навколо цього. Також працює правило трьох «С»: секс, сила та сміх. Ці три вектори – є абсолютно чутливими точками запуску генерування смислів про те, що людина сама від себе хоче і про що вона хоче мати публічну точку зору. При чому сміх та плач – це реакція на несподіване і з фізичної точки зору мають подібні процеси. На цьому медіа дуже паразитує.

Як обирається інфопривід?

Вивчаються явища, які є у суспільстві, цільова аудиторія та центр тяжіння – тобто больова точка, яка є наразі та натискається одна з кнопок, враховуючи правило 3С і все. Суспільство моментально на це реагує.

Також можна це трохи підкрутити, якщо імпульс затухає або механізм був неправильно скомпонований. Бо ціль кожного інфоприводу – зачепити лідерів цільових аудиторій та громадської думки, які потім тиснуть на свою аудиторію.

Які люди більш схильні стати жертвою інформаційного цунамі?

Психологічний портрет: ці люди мають багато часу на соцмережі. У них спостерігається дефіцит уваги та визнання. Можливо це самотні люди або ті, хто відчувають себе такими. Соцмережі створюють для них механізм гіперкомпенсації. Також (не потрібно про це забувати) це люди з різними хворобами, в тому числі психічними.

В кінці програми гість підбив підсумок, що ми – українці – люди процесу, а не результату. Нас так виховали, що для нас процес і є результатом. Тому у нас процес споживання інформації в хибний спосіб підвищує самооцінку, тому що нам здається, що ми причетні до якихось світових справ. Звісно, це не так. Але якщо ця захопленість соцмережами нікому  не шкодить, то це вибір кожної людини – скільки часу і як активно проводити свій час в соцмережах.