Як можна на практиці, гніваючись, не грішить?

У Посланні до Ефесян 4:26 написано: «Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві». Чи можливо таке, щоб ми гніваючись, не грішили? Як це виглядає на практиці? Про це йшлося у передачі «Погляд на вічне» з Надією Куриленко, гість – ігумен Діонісій, священник Православної Церкви України.

З точки зору психології, гнів – це гарна якість, яка дозволяє людям випустити свої емоції з середини на зовні. При цьому є праведний гнів, а є гнів, коли ми вже не контролюємо свої емоції та перегинаємо палицю. Тобто, коли людина каже: «мені це не подобається» - це природно. Гірше, коли навпаки – вона мовчить, а потім вибухає.

Є слова синоніми: гнів та дратівливість. Але дратівливість – це емоція, а гнів – це те, що наступає після емоції. Дратівливість ще можна стерпіти, промовчати, а ось гнів зазвичай виходить на зовні.

Існує багато поводів для гніву. Щось діти зробили не так, батьки образили, керівництво несправедливо поводилося, друзі чи сусіди перейшли межі та ін. Але тут треба розрізняти, звідки йде гнів. 1. Гнів з почуттям любові. 2. Гнів з почуття безпеки. 3. Гнів, який йде сам по собі. Тобто треба визначитися, це ненависть чи любов?

В Біблії є декілька прикладів, коли Ісус гнівався, але Його гнів був через любов до Бога Отця. Він розлютитися на 10 прокажених, коли тільки один повернувся. На юнака, якому не вистачало відваги залишити своє багатство та пити за Ісусом.

І найяскравіший приклад, коли Христос прийшов до храму та побачив там людей, які прийшли не для того, щоб помолитеся та відати шану Богу, а щоб поміняти гроші, щось купити чи продати. Це дуже розгнівало Ісуса, і Він батогами став бити цих міняв. Це є прикладом праведного гніву, бо не говориться, що Він зненавидів цих людей. Це була ревність та любов до Божого храму, де повинно прославлятися ім’я Господнє.

Чому Христос гнівався? Бо Він був не тільки Богом, але й людиною, і у Нього теж були емоції. Тоді виникає питання, як гніватися, якщо це фізіологічно, але при цьому не грішити? Де ця грань, щоб до гріха себе не довести та емоцію в собі не тримати?

«На справді, - на думку Діонісія, - межа тут доволі крихка, і її можна не помітити. Тому порада така – треба керуватися любов’ю». Ми маємо любити один одного, поважати один одного, поважати думку іншого. І тільки потім допускати цю емоцію вийти на зовні. Будь-яка емоція має право вийти на зовні.

Треба зрозуміти, що з вами відбувається, і як що ви були дійсно не праві, не боятися вибачитися. А де треба, говорити прямо, що: «ти – зла людина, ти мені не подобаєшся». Так це важко, але потім буде легше в душі. Буде менше психологічних проблем, бо будь-яка емоція, яка накопичується, рано чи пізно вийде з руйнівною силою.

Наостанок гість поділився думкою, «що Біблія нас вчить бути, такими ж простими, як діти. А дитина, коли ображена, вона не приховує цього. Вона одразу показує, що щось не в порядку і треба негайно розв’язувати питання. Якщо ви будете керуватися цим принципом, то сонце точно не зійде у гніву вашому».

Як можна на практиці, гніваючись, не грішить?

Не більше одного разу на тиждень ми повідомляємо про наші новини, кращі етери, події. Приєднуйся!

Оставить комментарий