Я не можу вітати цей злочинний символ

Пауль Шнайдер, названий проповідником Бухенвальда, вважається першим протестантським пастором, страченим нацистами в 1939 році. І сьогодні розповідь про нього в програмі «Сторінками Біблії» разом з пастором Сергієм Накулом.

Також можна подивитися цей етер за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=O9YswRKGoRw

Нам всім відоме ім’я пастора Дітріха Бонгеффера, який був страчений нацистами в 1945 році в концентраційному таборі за участь в змові проти Гітлера. Але мало відоме ім’я пастора Пауля Шнайдера – проповідника Бухенвальда, який вважається першим протестантським пастором вбитий нацистами у 1939 році. Між двома цими праведниками – Дітріхом та Паулем – були ще тисячі страчених віруючих, які за Божу правду і Боже Слово поплатилися своїм життям.

Але це не було чимось новим. Перший випадок спротиву безчиній владі ми ще читаємо у Діях Апостолів, коли тодішні віруючи засуджували діяння римської влади. Саме тоді апостол Павло писав, що Богові потрібно коритися більше, ніж царю. Такої ж думки були Дітріх, Пауль і багато інших пасторів протягом всієї історії церкви.

У Римі могли засудити лише за вислів «Ісус – Господь». Люди, сказавши таке, могли поплатитися своїм становищем, статками, свободою та життям. Але незважаючи на це, вони відмовлялися приносити в жертву імператору трошечки фіміаму, відмовлялися перед статуєю імператора показати, що він – бог. Бо вони знали справжнього Бога – Ісуса Христа.

Імператор не міг цього дозволити, адже він вважав себе єдиним, на кому потрібно було концентрувати увагу. Християни так не вважали, і за це їх тисячами знищували. Але, як показує нам історія, всі ці монстри – всі ці репресивні режими зникали, а церква Божа продовжувала нести світло і надію цьому світові. Саме так було і з нацистською Німеччиною. Саме такі випробування прийшлися на долю Пауля Шнайдера.

Коли у 1933 році Гітлер прийшов до влади та став канцлером Німеччини, Пауль, як і багато інших людей був втомлений наслідками Першої Світової війни. Тоді він вітав канцлера з перемогою і вірив, що ця людина, ця партія виведе країну з економічної кризи та допоможе в соціальному та політичному плані.

Але дуже скоро Шнайдер й інші поодинокі пастори починають розуміти, що Гітлер – не є місією, він є втіленням антихриста. Він побачив, що державна політика спрямована на знищення євреїв, а людей з особливими потребами нацисти вважали за біологічний матеріал - непотріб, від якого потрібно позбавлятися. Він бачив, що церква стає маріонеткою,  яку Гітлер використовує як йому заманеться. При тому, що багато нацистів сповідували неоязичництво. Саме від туди пішли наративи, що арійці – це найвища нація.

В цей час в багатьох церквах почало з’являтися багато свастики, а церковники почали вітати Гітлера особливим знаком. Така ж тенденція не оминула й церкву пастора Пауля Шнайдера. За це він почав масово відлучати людей від церкви. А вони почали писати на нього скарги у партію.

За доносами людей нацисти неодноразово заарештовували Пауля. Намагалися зламати його, приводили у приклад тисячі пасторів, які зголосилися підтримувати цей режим. Але він не погоджувався й надалі продовжив казати про християнські цінності.

В той самий час з’являлися віруючі, які почали казати, що не має нічого спільного між націонал-соціалізмом та християнством. Вони об’єдналися в осередки на чолі з пасторами і назвали це «Сповідницькою церквою». До неї входили Шнайдер, Бонгеффер і сотні інших пасторів та віруючих.

В 1937 році збільшилася кількість людей з церкви, котрі долучилися до нацистської партії та активно підтримували її ідеї. Пастор відкрито до них говорив, що вони повинні обрати або Христа, або Гітлера, і в цьому питанні не може бути жодного компромісу.

За це його знову заарештовують і на цей раз відправляють до концентраційного табору «Бухенвальд». Він там проводить деякий час, після чого його звільняють. Пауль повертається додому до своєї дружини і п’ятьох дітей. Нацисти дають йому можливість бути з сім’єю та відмовитися від свого пасторства та робити те, що багато хто робив.

Пройшло декілька місяців, він трішки відпочив та знову повернувся до проповіді Євангелія й засудження нацизму. Його знову заарештували та відправили до табору, з якого він більше не вийшов. 18 липня 1939 року пастора відвели до лазарету, зробили смертельну ін’єкцію отрути, в наслідок цього чого він помер.

Пауль Шнайдер через все життя проніс любов до людей і до Божої правди, які для нього були найвищими пріоритетами. Так, він загинув і пішов до Господа, а та безбожна система рухнула та зараз у людей нічого крім огиди не викликає.