Втрата. Як жити далі?
В День пам'яті за загиблими захисниками України, ми говорили саме про втрату. Як її пережити? Чи можливо це взагалі? Як будувати своє життя далі? Про це йшлося у програмі «Епідемія доброти» з ведучою, капеланом Олександрою Андріяшиною.
Життя - це найцінніша річ у світі. Але, на жаль, рано чи пізно кожен з нас стикається з втратами. Ми втрачаємо близьких, рідних, друзів, побратимів. І навіть коли в нашому оточенні всі живі, у багатьох людей є страх, що скоро це може статися. Українці зараз живуть у цьому стані, коли смерть ходить дуже близько і забирає когось з їхнього оточення. І це дуже важко витримати.
Ведуча як ніхто інший розуміє та поділяє почуття людей. «Як військовий капелан, за останні 6 місяців я втратила близько 30 друзів військових, з якими протягом 7 років товаришувала, - згадує Олександра. – Це дуже важкий етап в моєму житті, тому я стараюся переживати його з мінімальною руйнівною силою. Так, я даю місце скорботі, втраті, суму, розпачу та іншим відчуттям, тому що це необхідно, але потім я намагаюся відновитися та рухатися далі. Як? Зараз я з вами поділюся».
Є декілька етапів переживання втрати. Звісно, різні люди по-різному їх переживають. Хтось на довгий час застряє на якомусь етапі, інші – швидше їх проходять, тому що поряд з ними є люді, з якими вони розділяють свій біль та виплескують емоції. Бо якщо цього не зробити – ці важкі переживання будуть руйнувати їх зсередини.
5 етапів переживання втрати:
1 етап – заперечення. Це логічно, тому що прийняти як погану, так і добру новину відразу дуже важко. Це сильні емоційні моменти, коли ми навіть кажемо: «Я в це не вірю». Нашому мозку потрібен час, щоб все перевірити.
2 етап – злість, гнів. На цьому етапі стає ще важче, тому що відкинуті вже всі сперечання, і людина знає точно. Тому вона починає злитися, чому це трапилося саме з нею.
3 етап – пошук пояснень, сперечання з самим собою. На цьому етапі людина задає сама собі дуже багато питань: «Чому так сталося? Як можна було цього запобігти? Хто винний?» Розумні кажуть, що не треба цього робити. Бо навіть, якщо Господь з неба скаже, це навряд чи допоможе. Бо є такі речі, які з нами трапляються. Ми живемо, хворіємо та помираємо. Особливо так стається, коли йде війна.
4 етап – горе. Людина відчуває великий смуток, біль, можливо навіть депресію. Їй не хочеться кудись йти та щось робити. Це горе захоплює її. На цьому етапі дуже важливо його правильно пережити: виплакати, викричати, знайти підтримку.
5 етап – прийняти ситуацію та перемогти. Якщо людина пройшла всі етапи, вона вже може перемкнути фокус зі своєї втрати на живих оточуючих. Бо вона пережила горе і має сили рухатися далі.
Втрати – це завжди дуже важко, тому так важливо допомагати один одному переживати ці речі.
Що допомагає?
- Дуже допомагає віра в Бога та віра у вічне життя.
- Усвідомлення, що найкраща пам’ять для загиблого - любити та шанувати живих.
- Готувати своє серце на добро. Деякі люди, переживши горе, приймають рішення усиновити дитину, у якої загинули батьки. Вони вирішують щось робити та шукати те, що може стати перемогою.
- Переоцінка цінностей. Наприклад, деякі сором’язливі чоловіки вирішують одружитися та бути більш рішучими.
- Коли нам погано, добре, якщо ми приймаємо свідомі рішення комусь зателефонувати та звернутися за допомогою. Якщо у вас немає поруч таких людей, ми запрошуємо вас зателефонувати до нашої безкоштовної лінії довіри 0 800 50 77 50 та ділитися з нашими психологами своїм смутком.
- Коли поряд є люди, які вас дуже добре розуміють. З якими щось подібне вже траплялося: дружини військових, друзі та інші.
В кінці програми ведуча підбила підсумки, що втрачати дорогих людей завжди дуже важко. Але нам потрібно правильно переживати втрату і жити далі. І добре, якщо потім ми будемо нести у цей світ світло і добро, коли в нашому житті з’являться нові важливі сенси.
