Ветерани та цивільні. Є контакт?

Демобілізовані військовослужбовці повертаються додому. Що чекає їх на мирній території? З чим стикаються ветерани, їхні сім'ї, трудові колективи, суспільство в цілому? Як налагодити діалог та знайти спільну мову? Про це йшлося у програмі «Загартовані». У гостях – військовий психолог Вікторія Горо.

Кожен військовий мріє про повернення на мирну територію та до спокійного життя. Але після усього пережитого на війні, це виявляється дуже не простою задачею. На допомогу військовим та їх сім’ям приходять психологи.

«До 2014 року військові психологи в Україні були, - згадує Вікторія, - але вони не виконували своєї функції. Вони мали лише теорію, а вміння працювати з кризовими  обставинами, де присутня смерть, вбивство, боротьба за своє життя, ніхто не мав. Прийшлося у той момент згадати, що в нашій країні ще є психологи, які брали участь в Афганістані, і є кафедра військової психології. Психологи у швидкому темпі з’єднувати добутки попередників зі своїми знаннями та навичками і йшли до зламаних, пригнічених хлопців, які потребували екстреної допомоги».

За словами експерта, у 14-15 роках було дуже важко: і самим військовим, які, переживши тяжкі потрясіння, поверталися до дому, і їх сім’ях, які не знали, як реагувати на рідну людину, яка дуже змінилося, та й просто оточенню. Перші два роки військові майже не зверталися за допомогою до психолога. Багато хто думав, що може справиться зі стресом своїми силами, але як показала практика, це був не найкращий варіант.

Військовим потрібна міцна підтримка близьких, різних, сусідів, колег на роботі та психолога, щоб вони пройшли процес адоптації та повернулися до нормального життя. Треба розуміти, що людина, яка повертається з війни, пережила великий стрес, який вплинув на її світогляд. Вона почувається кепсько. Не треба очікувати, що вона сама попросить вас про допомогу. Краще першому запропонувати їй допомогу.

На роботі керівник повинен розуміти, що потрібен час та терпіння, поки у його працівника - військового пройде процес адоптації, і не завжди він проходить добре. Було б чудово, якби  керівник організував між цивільними та військовими спільні тренінги, групові заняття з позиції рівний рівному. Це б допомогло усім краще порозумітися.

Також Вікторія пояснила, що найскладніше буває рідним. На війні кожна помилка могла дуже дорого коштувати військовому, тому коли він повертається додому спочатку так же різко реагує і на всі дрібні неподобства: чашка впала, дитина заплакала, борщ збіг та ін. Це різне ставлення до проблем згодом може привести до серйозних проблем у подружжя.  Тому треба набиратися терпіння та ставитися один до одного з розумінням та любов’ю».

На останок, гостя побажала: «Будьте просто людиною, яка може безумовно любити, безумовно приймати інших; яка розвиває свої вміння слухати та розуміти себе та навколишніх. При цьому не важливо, чи це близька вам людина, чи чужа, яку ви бачите перший раз. Бо якщо вже сталося, що ви перетнулися, то моя/ваша задача почути те, що інша людина хоче сказати».