Вдячність і чудеса, що спільного?

Чому в одних людей відбуваються чудеса, а в інших ні? Яке відношення до цього має вдячність? Як бути вдячним, коли в житті все йде не так? Про це йшлося у програмі «Зцілення любов'ю» з ведучою психологом Тетяною Писаренко.

Один психотерапевт вирішив провести експеримент. Він зібрав групу важко хворих пацієнтів і дав їм завдання - вести щоденник подяки та кожен день записувати в нього мінімум 5 пунктів, за що вони вдячні Богу. Спочатку людям було дуже складно. Їм здавалося, що їх життя таке важке і безрадісне, що в ньому немає приводів для подяки.

Лікар почав їм підказувати, що вони можуть бути задоволеними тим, що у них є. Вони можуть чути, бачити та ходити? Будьте за це вдячними. Попили сьогодні кави? Значить у вас була кави та, як мінімум, чашка. Подякуйте і за це, адже є люди, у яких і цього немає.

Завдяки цій вправі, через деякий час люди стали більш життєрадісними, задоволеними, а їх хвороби стали відступати. Учений довів, що підсвідомість не відрізняє правду від неправди. Все, що людина говорить, її мозок сприймає, як керівництво до дії.

Безумовно, фундаментом у нашому житті є Господь Бог. Це Він спочатку нас так сильно полюбив, що послав у цей світ Свого Сина - Ісуса Христа, Який помер на хресті за гріхи кожної людини. Завдяки Ісусу ми маємо доступ до Отця. Бог мріє, щоб ми - люди ставилися до Нього не просто, як Творця неба і землі або до того, Хто все знає і все може, а як до Батька. Татуся, який нас любить, хоче про нас піклуватися і давати найкраще.

Подяка - є одним з провідників Бога, який говорить: «Я вам все дам». Цей привід, по якому в наше життя входять чудеса. Подяка активізує Бога давати нам те, що Він приготував для нас, як для Своїх дітей.

Чому подяку активізує чудеса? Нумо подивімося на відносини земних батьків і дітей. Як батько та мати поводяться, коли дитина їм вдячна? Це їх окрилює і стимулює давати ще і ще. Навіть більше, ніж дитина може собі уявити. А якщо дитина постійно кричить, бурчить та незадоволена? Звичайно ж, батьки їй допомагають, піклуються, але з засмученим серцем і не в тією мірою, в якій мають можливість тобто в рази менше.

Ми можемо зробити висновок, що дитина, яка вміє бути вдячною, бачить у своєму житті більше турботи, любові та чудес, ніж якби вона була всім незадоволеною. Відносини батьків і дітей є прообразом наших відносин з Богом, Який чекає, що ми зауважимо, як Він все прекрасно створив і скажемо Йому: «Дякуємо, Татко».

Наостанок, ведуча підсумувала, що за часів Нового Завіту було багато чудес, зцілень та звільнень. Написано, що навіть тінь апостола Петра зцілювала хворих. Бог не змінився. Він сьогодні такий же, як і тоді. Тоді чому сьогодні ми бачимо так мало чудес? Відповідь проста - ми в них не віримо. Нам потрібно багато умовностей, правил, які повинні відбутися. А Бог інший. Він Бог чудес. А чудеса тому так і називаються чудесами, тому що ми не знаємо, як вони відбуваються. У них немає шаблонів.