Важкі та заборонені емоції. Як їх проживати?

Поговоримо про важкі та заборонені емоції в програмі «Добре, що ти тут» з психологом

Оленою Жежеріною. Також ефір можна подивитися за посиланням:

https://www.facebook.com/radiom.ua/videos/409797721426677/

Дехто вважає, що є радість, щастя, любов – це добрі емоції, а злість, роздратованість та інше – це погані емоції. На справді ж, не має темних та світлих почуттів, тому що це все наша сигнальна система. Ось, на приклад, коли ми відчуваємо біль від порізу – це добре чи погано? Це добре, тому що так ми знаємо, що щось з нашою шкірою відбувається. Так само й наша нервова система завдяки почуттям, відчуттям та емоціям сигналізує про те, що щось відбувається з нашим життям. Це не добре й не погано – це наші сигнали, які сигналізують про наші потреби.

Всі наші потреби можна розділити: на потреби у безпеці, потреби в любові та потреби у визнанні. Якщо вони не задоволені, наші емоції про це нам дають знати.

Відчуття гніву.

Відчувати гнів нормально, але постійно перебувати у гніві – дуже виснажливо для нервової системи. Якщо ми сприймаємо сигнал, його обробляємо та усвідомлюємо, яка потреба за цим стоїть, щось змінюємо, тоді ми турбуємося про себе. Якщо ми нічого не робимо, тоді є шанс, що ми постійно будемо гніватися.

• Перша стадія гніву – це злість. Вона виникає у здоровому прояві при порушенні моїх кордонів. На приклад, хтось підходить і бере мою річ, або починає щось радити, коли я його не запитували – це порушення кордонів. Це може викликати здорову злість – сигнал, що не все добре.
• Вища стадія – це гнів. Коли я кажу «ні», а інша людина продовжує наполягати, це викликає гнів. В здоровому прояві злість – регулює контакт. Вона дає знати, що ось тут проходить моя межа.
• Найвища стадія – це ярість. Вона вже в агресивній формі захищає наші кордони від непрошеного та нахабного втручання.

Що потрібно робити при гніві?

Гнів потрібно усвідомлювати. Його не можна задушувати. Це, так само як пригнічувати свою чутливість до гарячого.

 Емоція горя.

Емоція горя – це психічний біль на те, що у нас щось відбулося, трапилося, щось для нас дуже цінне: втрата близької людини, важливих стосунків, роботи, будинку або свого місця.

Важливо не мірятися горем та досвідом, і не давати цьому укорінюватися в собі. Пам’ятайте, що Ви маєте право горювати, про щоб це не було.

Горювання – це процес, часто довгий. Здоровий процес займає півроку-рік та має 5 стадій горювання, але у кожного можуть бути пропущені деякі стадії. При цьому потрібно розуміти, що біль неминучий, але те, що ми будемо робити з цим болем, вже залежить від людини.

Екологічне переживання горя – це горювати, плакати, спиратися на підтримку близьких, які просто рядом, які підтримають, не підганяють та не кажуть, що все буде добре.

Страх і тривожність.

• Страх – це природний механізм захисту, коли щось відбувається, щось нас лякає. Ми відчуваємо мобілізацію для того, щоб щось з цим зробити. Коли ми відчуваємо страх, але у нас немає попереднього травматичного досвіду, ми можемо щось зробити залежно від реакції: «бій, біжи, замри». Це реакція інстинктивна, людина цим не керує.
• Тривожність – це не локалізована енергія. По суті це збудження, яке не має об’єкта. Коли є об’єкт, це вже може бути страх. Якщо є тривожні думки, потрібно їх відстежувати та розбиратися, до якої потреби вони ведуть.