Що таке заступницька молитва?

Як Мойсей молився заступницькою молитвою? Чому вона важлива? Як вона допоможе нам зрозуміти слова Ісуса на хресті, «Отче, прости їм, бо не розуміють, що роблять», а також слова диякона Стефана під час страти, «Господи, не постав їм цього за гріх!»? Про це ви дізнаєтеся з програми «Сторінками Біблії» з пастором Сергієм Накулом.

Уявіть наступну ситуацію:

«До вас з’являється Бог і пропонує угоду. Він знищує усе людство на планеті Земля, бо воно грішне. Залишає тільки тебе і твою другу половинку та благословляє вас таким чином, що від вас походитиме усе наступне людство і цивілізація».

Подумайте, щоб ви відповіли Богу? Чи погодилися ви на цю пропозицію, чи ні?

Для кожного з нас це гіпотетичні питання, але була одна людина, якій Бог саме це й запропонував. Звали цю людину - Мойсей. Про цей випадок можна прочитати в Книзі Чисел.

Якщо подивитися на передісторію, то можна побачити, як Бог пообіцяв Своєму народу дати землю, в якій тече молоко і мед. Для цього Він явив великі чудеса, з якими вивів ізраїльтян з Єгипетського рабства. І коли вони вже впритул підійшли до цієї омріяної землі, вони зупинилися. Бо вони побачили, що у тому краю живуть нащадки велетня, а міста їх дуже великі та укріплені.

Яка у них була реакція?

«І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі. І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині! І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю... Чи не краще нам вернутися до Єгипту? І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту! І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів». (Числа 14:1-5).

Чому саме така реакція?

Бо вони злякалися тих людей. І хоча Господь дав їм конкретно обіцянку подарувати ці землі. Хоча Він їх неймовірним надприродним чином визволив від пригноблення фараона. Хоча люди все це бачили на власні очі та все це пережили. Але коли їм потрібно було хоч щось зробити від себе, вони відразу здалися. Бо люди почали покладатися не на обіцянку Божу, а на те, що вони бачили своїми фізичними очима. Саме через цей страх та не бажання докладати зусилля, вони почали думати, що краще повернутися до Єгипту та стану рабів, ніж повірити Богу і щось робити.

Що ми бачимо далі?

Бунт та рішення обрати собі ідола й повернутися назад до єгипетського рабства.  Бо хоч народ і вивели з Єгипту, але Єгипет залишився в їх голові.

Тільки декілька людей з усього народу розуміли, яку величезну помилку роблять ізраїльтяни. Це були Мойсей і Аарон, які впали на свої обличчя перед Богом, та Ісус син Навина та Халеф, котрі оглядали землю та знали, що Господь допоможе їм і в цій справі.

Чому ці люди не сумнівалися?

Бо вони вірили обіцянці Бога: «Я з вами до закінчення часу». Саме тому вони всім казали: «Не бійтеся їх!» Але натомість вся громада закричала, що потрібно їх побити камінням.

Саме в цю мить об'явилася Слава Господня. Бог сказав Мойсею: «І промовив Господь до Мойсея: Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього? Ударю його поразкою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього». 

Що відповідає Мойсей? Він починає молитися заступницькою молитвою: «Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях. Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!».

І Господь відповів: «Я простив за словом твоїм».

Тобто молитва одного лише Мойсея зберегла життя багатьох людей. Віра лише декількох найвірніших Богу ізраїльтян зберегла цілу націю.

Цей приклад дуже відгукується з нашим сьогоденням. Ми знову і знову приходимо до висновку, що історію звершує не більшість, а активна, вмотивована меншість. Якщо ми будемо очікувати, що всі повинні все це усвідомлювати, ми ніколи цього не дочекаємося. Але те, що може зробити кожен з нас, так це встати між народом та Богом і благати Його о милості, благодаті та допомоги. І Господь обов’язково нас почує.