Що робити, якщо почуття провини зашкалює?
Що робити, якщо почуття провини зашкалює? Про це йшлося у програмі «Що робити, якщо?» з ведучою, психологом Тетяною Писаренко.
На жаль, почуття провини в наших з вами реаліях ще довго буде панівним, тому що хтось помирає, а хтось продовжує жити. Дехто й досі знаходитися у зоні бойових дій і спасає своє життя, а дехто – виїхав і тепер у безпеці. Є такі, хто воює, волонтерить, кожен день ризикує, і є люди, які живуть мирним життям.
Доведено, що почуття провини з’являється у людей, коли вони опиняються у безпеці. І воно посилюється, коли з’являються новини, яке жахіття відбувається в рідній країні. Особливо від цього почуття страждають люди, які виїхали за кордон.
Тому що, почуття провини частіше всього відчувають українці:
- Які вважають себе відповідальними за якісь заходи.
- Коли вони не можуть собі дозволити бути осторонь від свого суспільства.
- Коли у них дуже розвинено почуття колективної свідомості. Якщо всі щось роблять, то і я винен, бо інакше буду поганим.
Але так думати не треба. Бо кожна людина має право на мирне життя, на радість, на те, щоб займатися своєю справою. Саме за це сьогодні й воює наше ЗСУ, наші хлопці, які відстоюють наше право жити мирним, вільним життям. Тому якщо, ви відчуваєте що почуття провини зашкалює, треба трішки попрацювати зі своєю свідомістю.
Адже, якщо ми всі підемо воювати, то хто буде займатися дітьми та літними людьми? Хто буде займатися навчанням та лікуванням? Хто буде заробляти гроші, щоб потім було з чого допомагати? Хто буде працювати у сфері послуг та допомагати жінкам мати добрий вигляд, щоб радувати своїх чоловіків-захисників?
Всі ці сфери - це прояв нормального життя, яке у нас повинні бути. Інакше ми будемо постійно падати в яму приниження себе. Ось дивіться, нас і так намагаються стерти з лиця землі, так ми ще і самі постійно провалюємося у це почуття провини та приниженості себе.
Коли ми самі себе у чомусь звинувачуємо, як ми почуваємося при цьому?
- Погано, нічого не хочеться робити.
- Постійно виправдовуємося.
- Деякі люди починають як навіжені працювати.
Таким чином, до нашого стресу, великого навантаження додається ще додаткове емоційне та ментальне вигорання.
Після цього кому ми можемо принести користь? Нікому!
Порада: почуття провини треба прибрати та направити думки в іншу сторону. Подумати, як сьогодні я можу себе відновити? Через що я можу прийти в ресурсний стан? Як я можу сьогодні бути корисним своєму ближньому оточенню, собі, своїм рідним, можливо і своїй країні?
В кінці програми ведуча підбила підсумок, що українцям треба відпочивати, займатися своєю справою, відновляти ресурси, бо інакше у них не буде сили допомагати. І це нормально.
