Що робити, якщо хочеш радіти життю, а тебе за це засуджують? 

"Життя продовжується...", "Треба жити далі...", "Знаходьте радість у кожному дні..", - так підтримують одні люди. А інші говорять наступне: "Як ти можеш радіти життю, коли у твоїй країні війна?", "Нам не до радощів зараз", "Нема чому тут радіти, йде війна". І світ буквально розділився на біле та чорне. Що робити, коли попри війну хочеш радіти життю, а тебе за це засуджують? І засуджують не тільки чужі, а й свої, рідні? Про це йшлося у програмі "Що робити, якщо?" з психологом Тетяною Писаренко.

Потрібно прийняти як факт, що завжди будуть люди, хто зрозуміє тебе, а також ті, які з тебе посміються або засудять. Згадайте, коли тільки поширювалися чутки про війну: були люди, які збирали тривожну валізку, закупали продукти, готувалися, і були ті, хто їх засуджував і нічого не робив. І у кожного з них були на то свої причини.

Потім все змінилося. Почалася війна. Ми всі почали шукати ресурси, щоб щось робити: йти далі, працювати, бути корисними для своєї сім’ї та людям. Бо якщо ти в поганому стані, ти не можеш приносити користі. Періодично цей стан настає у кожного з нас. І в такі моменти обов’язково з’являться ті, хто не зможе зрозуміти, що людини вкрай потрібно відпочити, відновитися та мати час лише на себе. 

Ми бачимо, що світ розділився на дві половини: одні говорять, що не можна радіти, бо йде війна, а інші – що треба радіти кожному дню. 

Чи це погано – радіти? Нумо розбиратися. 

Звісно, ні. Бо ми такі люди, що попри наш стан ми хочемо радіти життю. Посміхаємося у відповідь, коли бачимо посмішку дитини, гарні будівлі, пейзажі та інше. Але в нашому житті має бути баланс та золота середина.  

Чому зараз радіти добре. Тому що відчуття радості та щастя дають нам сили та можливість давати відсіч тому, що відбувається. Мати можливість на тому місці, де ви є, бути корисними та робити все, щоб перемога прийшла якнайшвидше – виховувати дітей, волонтерити, відкрити бізнес, який буде підтримувати наших захисників та інше. 

Нам потрібен ресурс. Люди й так пережили великий стрес, від якого дуже важко прийти до себе. Тому для підтримки життєздатності та ресурсного стану потрібно радіти життю. 

Чому зараз радіти погано. Коли люди тільки радіють, і їм неважливо, що відбувається з країною, з людьми. Вони нічого не дивляться, ні в чому не беруть участь. Для них відкриті кордони. Вони виїхали, зараз п’ють, гуляють і розважаються. Що навіть іноземці дивуються, що у деяких українців тільки веселощі. Це не нормально. Бо в тому числі дивлячись і нашу поведінку судять і допомагають Україні. 

Тому дуже важливо дотримуватися балансу, і лише певною мірою радіти життю. Навіть, коли немає сил, потрібно штучно шукати приводи, мотиви та причини для радості. Бо апатія - це дуже небезпечний стан, бо з нього можна впасти в депресію, а звідки вже буде дуже важко піднятися. 

Що потрібно робити?

Дозовано радіти. Бо є час для веселощів, є час для смутку, є час для сну, є час для їжі, є час для роботи та інше. Тобто на все свій час. 

Пам’ятати, що коли людина радіє, в її організмі виробляються дуже потрібні гормони щастя: серотонін, дофамін і ендорфін, які допомагають нашому організму нормально функціонувати. Бо якщо ми будемо жити лише на гормонах стресу: адреналіну та кортизолу, ми будемо втрачати своє здоров’я.

Знаходити приводи для радості в дітях, домашніх тваринках, зустрічах з друзями, в гарних новинах, в Богові. 

В кінці програми ведуча підбила підсумок, що на жаль, під час війни будуть добрі новини, і будуть погані. Ми будемо радіти, і будемо плакати. Тому так важливо навчитися відновлюватися, радіти, щоб рухатися вперед. Звісно будуть люди, які вас підтримають, і ті, хто засудить. Тому кожному з нас потрібно навчитися фокусувати увагу на себе, але при цьому не втрачати баланс і не забувати, що в нашій країні продовжується війна.