Що робити, якщо хочеш пробачити, але не можеш?

Чи потрібно прощати кривдника? Чи легко це зробити? Кому насамперед потрібне прощення: кривднику чи тому, кого образили? Про це йшлося у програмі «Що робити, якщо?» з ведучою, психологом Тетяною Писаренко.

Тема «Прощення» – дуже непроста тема, особливо у реаліях сучасних подій. Але також паралельно з цим люди продовжують переживати образи й від рідних та знайомих, які їх ранять, завдають білю, зраджують, критикують, забувають та інше.

Тоді люди постають перед різними дилемами. Як, наприклад, бути, якщо близький друг кинув у скрутну хвилину та не підтримав? Або дорослі діти забули про своїх батьків? Що робити, якщо начальник постійно критикує та кривдить? Як пробачити себе за своє минуле та помилки та чи потрібно взагалі прощати? Тож нумо розбиратися.

Насамперед задайте собі ключові питання: «Непрощення – допомагає вам у житті чи заважає? Чи бажаєте ви витрачати на це свій час, ресурси, сили, чи ви хочете бути вільними?»

Також потрібно розуміти, що непрощення схоже на звіра що пожирає вас зсередини, забирає всі соки, позитивні емоції та радість життя. Ви нібито постійно носите на собі рюкзак з камінням, який пригинає вас до землі. Від цього вам важко, ви не впевнені у собі та не здатні далеко йти. Не дуже приємні картинки, але це правда.

Тільки коли людина приходить до розуміння, що її життя надто цінне, щоб проживати його в образах, вона вирішує вибачити кривдникові. Тоді вона:

Бере відповідальність за своє життя. Вона приймає рішення, що більше не хоче жити під впливом того поганого, що сталося.
Ставить запитання: «Що я можу зробити, щоб неприємні ситуації більше не повторювалися?»
Вирішує стати головною у своєму житті, вирішувати за себе й робити все, щоб вийти зі стану вічного звинувачення, вічно скривдженої людини – жертви.

Коли людина здатна пробачити?

По-перше, коли ситуація вже сталася. Тобто не можна вибачити наперед, авансом.
По-друге, коли людина розуміє, що найімовірніше, інша людина так вчинила, навіть не маючи усвідомленого наміру завдати їй болю. Адже найчастіше люди неправильно чинять від ущербності власної душі.
По-третє, коли приходить розуміння, що прощення – це шляхетність душі. Коли ви стаєте вище за ситуацію або кривдника. І тоді милосердно, з висоти душі, пишноти, шляхетності, тому що стали для себе цінними, вирішуєте для себе не залежати від того, що вам заважає.

Наприкінці програми ведуча зробила висновок, що кожна людина особисто має ухвалити рішення: вибачити кривднику чи ні. Адже ситуації бувають різні, інколи й дуже важкі. Особливо, якщо було фізичне чи емоційне насильство. У таких випадках людині насамперед потрібна стороння допомога фахівця. Але в більшості випадків все-таки людина може вибачити своєму кривдникові, якщо вона цього дійсно хоче.