Самооцінка — щастя частинка

Ми всі періодично оцінюємо себе, свою діяльність, своє «я», свою значущість. Визначальним в цьому є самооцінка? Чи вона адекватна? Чи потрібно щось робити? Саме про це говоримо в програмі «Епідемія доброти» з ведучою, капеланом Олександрою Андріяшиною.

У багатьох людей самооцінка починає формуватися ще в дитинстві. Ідеально, якщо вона формується адекватно. Тоді в дорослому житті,  якщо й будуть проблеми, то невеличкі. Набагато гірше і, на жаль, саме так часто й буває, що на важливий процес розвитку дитини впливають негативні фактори. Наприклад, коли батьки починають порівнювати дітей: «Ой, дивись, як гарно дитинка їсть кашку, а ти — ні. У неї все так добре виходить, а в тебе — ні».

Малеча ще не вміє себе оцінювати, тому озираючись навколо, оцінює себе мірками інших. Якщо навколишні щось роблять, то скоріш за все це правильно, і навпаки. Це дуже погано впливає на самооцінку. Людина губиться, як особистість і не розуміє, хто вона та, ким має бути.

Зараз в Україні важке життя. Щоб нам не розгубитися, щоб не слідувати за думками інших людей, щоб не відчувати себе безпомічними, у нас має бути правильна самооцінка. Для цього потрібні зміни в собі, пошук шляхів і вміння бути задоволеними собою. Тому що правильна самооцінка — є запорукою щастя.

Самооцінка — це наша цінність, наша вагомість. Але це та значущість, яку ми самі собі даємо в нашій діяльності, стосунках. Ми правильно «бачимо» нашу успішність, досягнення, цінність. Навіть, якщо це бачення не дуже адекватне, воно скеровуватиме нас у бік, де ми почуваємося більш щасливими.

Правильна самооцінка — це порівняння процента успішності з рівнем вимог. Наприклад, у людини можуть бути високі вимоги до себе, очікування, серйозні плани, та амбіції. Людина дивиться, на скільки вона досягла цього у своєму житті, і водночас, чим більше вона буде чогось бажати, тим більше буде бачити, що успіх дається не так просто.

Функції самооцінки: самооцінка потрібна, щоб витримувати навантаження, щоб рухатися вперед та вміти допомагати собі та іншим, відповідати їй.

Процес зростання нашої самооцінки:

1. Жити для когось, посвятити себе для якоїсь корисної справи.

2. Вміти приймати похвалу, компліменти та подяку, але водночас цілеспрямовано не шукати людей, які б вас похвалити. Це повинно бути органічно.

3. Не боятися виходити із зони комфорту, але в такі миті, вчитися та шукати в собі точки опори.

Самооцінка може бути адекватна й неадекватна, завищена й занижена, стабільна й мінлива. Є також таке поняття, як потенційна самооцінка — це коли ми усвідомлюємо свої певні здібності, навички, і ми прагнемо відштовхнутися від цього, як від трампліну, вкладати свої сили в ті речі, які ведуть нас до перемоги в особистому житті.

Отже, питання самооцінки — це особисте питання щастя кожної людини. Бо коли вона адекватна, ми вільні приймати найкращі рішення, брати відповідальність за своє життя, не плисти за течією та бути корисними.