Про благодійність, малі донати, емпатію і…

В цьому випуску «Майстерні» поговоримо про особисті місії та корпоративні цілі. Про відмінності та зв'язок між благодійністю та милосердям, їх значення у сучасному суспільстві. Важливість малих донатів та ролі співпереживання в умовах війни. Про емпатію та особисту відповідальність в екстрених ситуаціях.

Також цей ефір можна подивитися за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=3n1MgFi7tKc

Тетяна Калініченко пропрацювала 7 років на Радіо Марія, потім пішла вчитися на спеціальність «Управління неприбуткових організацій», і зараз працює у благодійній організації Caritas-Spes Ukraine.

Наша гостя впевнена, що кожна людина має свою велику місію та покликана до плекання цивілізації любові, не залежно від того, чи сповідує вона християнство, чи ні, чи  працює вона у благодійній сфері, чи ні. Покликання людей – розпізнати свою місію і робити її з любов’ю з першого й до останнього дня.

«Я займаюся налагодженням комунікації між різними секторами, - зазначає Тетяна, - між організацією та партнерами, між організацією та донорами, між бенефіціарами й тим, що робить організація та інше. Здебільшого я працюю в офісі з паперами та звітами, і менше відчуваю динаміку, ніж якби я працювала напряму з людьми у потребі. Але мене тримають мої внутрішні цінності та розуміння того, що за кожним звітом та таблицею, стоїть можливість отримати більше фінансування, щоб ще більше допомагати людям».

Під час повномасштабної війни тема «Благодійності та донатів» стала знайома кожному. За статистикою кожен третій українець у ній залучений, бо хтось допомагає знайомим та родичам, хтось бере фінансову участь у різних проєктах, хтось донатить на ЗСУ та інше.

Є, звісно люди, які кажуть, що вони вже жертвували, допомагали, але зараз їх можливості вже не ті. Війна ще не закінчилася, дуже багато горя, лиха, багатьом потрібно допомагати, але люди вже втомилися. Виникає питання: «Що робити?»

Наша гостя поділилася своїм досвідом: «Спонсорство або милосердя в дії це не тільки десятина та значні фінансові вливання, це можуть бути маленькі донати. Хтось думає, що якось соромно пожертвувати 50 грн, але хто з тим стикався, кажуть, що люди жертвують по 20 й по 10 грн і саме завдяки цим посильним донатам і закривається більшість зборів. Головне – щоб люди бачили якусь конкретну ціль, заради якої вони це роблять».

«Коли стався вибух на Каховської ГЕС, - розповідає Тетяна, - ми по всім парафіям оголосили фінансовий збір та додали перелік речей, які ми збираємо. Люди дуже відгукнулися. Хто не мав грошей, але мав якісь речі, ділилися ними».

Проявом милосердя може бути й молитва, бо вона завжди реально діє, і це те, що ми можемо побачити по проявах. Також це фізичні та корисні справи. На приклад, після вибуху житлового будинку, багато людей вийшло, щоб просто поприбирати скло, бо вони хотіли якось допомогти, навіть коли у них не було коштів щось дати.

«Кожен сам вирішує кому, як і скільки він допомагатиме, - зазначає гостя. - Питання лише в тому, щоб людина дала собі відповідь: «Заради чого вона це робить?» Чи вона ставить спільне благо своєю цінністю? Бо саме тоді людина буде обирати різні способи, як вона буде це втілювати у життя». 

Звісно, в емпатії є побічна дія – перебір може призвести «до ручки». Тому потрібно мати мудрість та балансувати між тим, щоб співчувати, допомагати й плекати в собі емпатію до інших та важливості вчасно сказати «стоп» й застосувати бар’єри, щоб це горе не зруйнувало тебе самого.

«Ми всі – українці – вчимося культури благодійності та милосердя, бо в Україні є дуже багато сфер, які потребують підтримки. І я думаю, що ми робимо це досить добре».