Почуття батьківства – чи це є вродженим інстинктом?

Де навчитися справжнього материнства та як побудувати міцний зв'язок з дітьми на кожному етапі їхнього розвитку? Про це йшла розмова в програмі «Майстерня» разом з ведучою – Іриною Суботовською та гостею - Ларисою Захурдаєвою, лікарем акушером-гінекологом, кандидатом медичних наук, завідувачкою медичного центру «Лелека».

Також цей ефір можна подивитися за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=dh3YovifiR4

Всі жінки дуже різні, але майже у кожної рано чи пізно постає питання: «Мати чи не мати дитину? На жаль, від одного бажання чи не бажання це не залежить. Буває дуже багато різноманітних випадків та історій. Є жінки, які дуже легко вагітніють, навіть не чекаючи на це, і є жінки, які вимолюють дитину у Бога, і не мають.  Є жінки, які сюсюкаються з дитиною, і є жінки, які майже нічого не відчувають.

«Чому така несправедливість?» - це найчастіше питання, яке у нас виникає у контексті батьківства. Але єдиний висновок, до якого прийшла Лариса Захурдаєва, так це, що не має варіантів, які не мають право на існування.

Проблеми все ж такі існують, бо ми всі чогось очікуємо. Когось слухаємо, дещо читаємо та уявляємо собі картинку ідеальної вагітності, пологів та стосунків, але ці картинки з реальним життям не завжди відповідають дійсності.

Проблеми з якими стикаються батьки?

1. Бувають випадки, коли жінка не має в собі бажання материнства. Навіть, коли дитина вже народилася, вони відчувають в собі розчарування, бо ще не мають тих відчуттів, на які вони очікували.

Думка лікаря: «Я бачила багато ситуації, коли інстинкти батьківства просиналися значно пізніше, ніж ви очікували, що вони у вас будуть. Кожному потрібен свій час. Тому не потрібно себе картати, якщо ви раптом відчуваєте, як вам здається, недостатньо тепла до дитини».

2. Між мамою та дитиною слабкий емоційний зв’язок.

Думка лікаря: «Таке буває, особливо це відчувають жінки, які народжували за допомогою кесаревого розтину. Але цей зв’язок можна надолужити та зміцнити за допомогою грудного вигодовування. Під час тісного, тілесного контакту з дитиною у мами виробляється гормон окситоцин – гормон любові. Жінки в такі моменти відчувають вирій емоцій та любові, які забезпечує саме цей гормон.

3. Що робити дівчатам, які ще думають: народжувати чи ні?

В ідеальній картинці світу дитина повинна народжуватися тому, що ми хочемо дитину, а не тому, що так склалися обставини або заради покращення якихось умов чи особистого життя.

Жінка повинна розуміти, що перш за все потрібно мати відповідні психологічні та життєві обставини, бо у цей період життя вона деякі аспекти поставить на паузу. Тому, по-перше, важливо мати опору – чоловіка, який візьме на себе розв’язання організаційних, матеріальних та технічних проблем. По-друге, добре, коли також є підтримка близьких та рідних – якоїсь старшої жінки або чоловіка: мами, батька, тітки, бабусі та інших.

Це звісно ідеальна картина світу. На жаль, бувають й зовсім інші ситуації. Багато жінок залишаються сам на сам зі своїми проблемами та не розуміють, як їх розв’язувати. Вони б і хотіли бути гарними мамами, але в них так склалися обставини, що у них це не виходить.

4. Що робити, якщо ти розгублений?

В моменти розгубленості та невпевненості, людина завжди прагне знайти підтримку – людину, на яку можна схилитися та отримати абсолютну підтримку та любов. Батьки повинні розуміти, якщо вони не підтримають свою дитину, то обов’язково знайдеться хтось зовні. І дай Боже, щоб у цієї людини були добрі наміри. Тому краще, щоб батьки приймали свою дитину на всіх етапах її життя: коли вона немовля, підліток, молода чи навіть вагітна.

5. Що робити, якщо молода дівчина чи навіть підліток без підтримки з боку батьків - розгублена, спустошена стоїть перед вибором: давати їй життя чи ні?

Думка лікаря: «Дуже давно у мене була така історія. До нас поступила дівчинка десь 18 років, без паспорта та без попередніх оглядів. Вона прийшла народжувати та відразу сказала, що має намір відмовиться від дитини. Персонал намагався її розговорити, умовити, але вона не йшла на контакт. Була затиснута та перелякана. Народжувала вона дитину без жодного стогну, і вже, коли вона народила гарного хлопчика та їй його поклали на груді, вона гучно викрикнула ім’я Валера і обійняла дитину.

З цього моменту вона вже пішла на контакт з персоналом. І акушерка дуже по-доброму її почала вмовляти зателефонувати мамі та признатися. Вона це зробила, і на наступний день в палаті була вже вся сім’я: батьки та молодша сестричка. Вони стояли в палаті з квітами та подарунками, а дівчина ніжно тримала свого сина – Валеру.

Ця історія з гарним закінченням. Але, навіть, якщо батьки не йдуть на контакт, і дівчинка народжує без підтримки, вона може признатися у своїх обставинах гінекологу. Всі лікарі хочуть допомогти своїм пацієнтам. В кожному медичному закладі є контакти соціальних працівників, які можуть надати психологічну, медичну та соціальну допомогу.

Також буває, що тьоті, а ще частіше бабусі допомагають дівчинці з дитиною. Вони беруть на себе функцію мами молодої мати. Тобто варіантів надзвичайно багато. Головне – наважитись попросити цю допомогу.

6. Де навчитися цього материнства до материнства?

Думка лікаря: «Є деякі моменти, які потрібно розуміти. По-перше, потрібно бути готовими до того, що якою б не була крута мама, у будь-якої дитини будуть до неї потім претензії. Це факт, який потрібно прийняти. По-друге, також потрібно прийняти і зрозуміти, що на жаль, наші мами зазвичай не можуть нам допомогти зрозуміти материнство та передати мудрість. Бо вони жили у радянські часи, коли такі теми були табуйовані. По-третє, це гарна новина: добре, що зараз у своєму розвитку ми дійшли до того, що знімаємо табуйовані теми. І в тому числі «Як стати мамою?». Тому вже майбутні мами можуть почитати відповідну літературу, подивитися програму, послухати радіоефір.

7. В якому напрямку потрібно рухатися?

Думка лікаря: «Найголовніше – це розвиток нашого соціуму та розуміння, що всі люди різні. Для цього потрібно мати відкрите серце, розплющені очі, та займатися просвітницькою роботою, яка пройдеться по табуйованим темам та змінить суспільство».