Песиміст, оптиміст, реаліст – хто як сіє добро?

Хто ви по своєму сприйняттю світу: песиміст, оптиміст чи реаліст? Бо добро робити може кожен! А психолог та капелан Олександра Андріяшина у своїй програмі «Епідемія доброти» допомагає розібратися з тим, як саме ми можемо це робити. 

Існує така притча, що один бізнесмен вирішив відкрити свій магазин взуття в Африці і послав на розвідку двох своїх найкращих менеджерів. Вони все подивилися і повернулися додому. Один каже: «Люди в цій країні переважно ходять босими, і для них це нормально. Тому їм наше взуття непотрібне. Немає сенсу відкривати наш бізнес». Інша людина теж саме побачила і каже свою думку: «Там геть всі босі, мало хто носить взуття. Тому нам потрібно терміново відправляти туди наше взуття». 

Це були відповіді песиміста і оптиміста, двох спеціалістів. Це не були – один поганий, а інший добрий – ні. Кожен з них був по-своєму правий, тому бізнесмену, перед тим, як прийняти рішення, потрібно було почути дві протилежні думки, щоб врахувати всі ризики. 

Треба зрозуміти, що і песиміст, і реаліст, і оптиміст – всі вони можуть сіяти добро і приносити користь, але роблять вони це по-своєму. У них є відмінності, різні підходи, але у кожного з них є свої принади. Вони по-різному дивляться на цей світ. Кожен робить свої висновки. І вже ці висновки спонукають їх робити різні корисні дії, які вони можуть  коригувати. 

Коли оптиміст бачить проблеми – він бачить перспективи на майбутнє, що це якась можливість для чогось вплинути, змінитись, щось перемогти.

Коли реаліст бачить проблеми – він думає, як нею управляти, які ресурси у нього є, що можна зробити тут і зараз у таких обставинах.

Коли песиміст бачить проблеми – він швидко не може зрозуміти, оговтатись, як це можна здолати, що робити, але він починає щось робити, щоб максимально допомогти собі та іншим зменшити тиск. 

Деяким людям може здатися, що найгріші – це песимісти, але це не так. Бо саме вони піклуючись про здоров’я, будуть сіяти корисні трави від застуди, в’язати теплі шкарпетки, шукати гарного лікаря та інше.

Припустимо, сталася подія – піднявся сильний вітер. Песиміст буде скаржитися та обов’язково захопить з собою багато різних корисних речей, які можуть на всяк випадок знадобитися. Оптиміст проігнорує всі попередження, бо буде очікувати добрих змін – що вітер вщухне. Він піде напролом, і у нього більше шансів когось зустріти та комусь допомогти. А реаліст скористається слушною нагодою та налаштує вітрила. Він побачить проблеми і побачить рішення. 

В цьому прикладі кожен поступив правильно, бо вони щось робили. Слово «робити» - де дієслово, а наше життя – це дієслова, це те, що ми робимо, наше ставлення, наше відношення. Добре, коли ми розуміємо, хто ми, та хто на нас вплинув. Коли ми перестанемо засуджувати себе за те, які ми є, а навчимося управляти собою, тоді ми почнемо приносити користь. 

В кінці програми ведуча підбила підсумки, що всі люди, ким би вони не були – песимістом, оптимістом чи реалістом – потрібні суспільству, щоб тримати його в балансі. Так, ми різні, але ми всі можемо сіяти добре. Головне – це бажання та правильне управління своїми принадами.