Любов до себе та егоїзм, це одне і те ж чи відмінні поняття? Якщо це різні поняття, то в чому дійсно різниця? Гість програми “Духовні поради” священник Олександр Черней, настоятель Хрестовоздвиженської парафії в місті Херсон, привідкрив нам завісу до цих понять.

І почнемо ми з егоїзму. Гарно ілюструє цю рису історія з Адамом і Євою в Едемському саду. Вони були одна плоть, Я=Ти. Але після гріхопадіння з'явилося ВОНА і ВІН. Кожен з них огородив себе від інших, створивши певний кордон зі свого ЕГО. Его — це те що, зберігає внутрішній світ людини від зовнішнього. І якщо ми пильно бережемо ці кордони, то ми контролюємо свій простір. Єдине, що може розумно побудувати цей кордон, це любов.

Прийшовши на землю Ісус Христос показав, як зруйнувати кордон егоїзму і будувати відносини з любов'ю. Він відкритий був для всіх, готовий прийняти кожного, але не нав'язувався, не силував, а запрошував, пропонував. Кому Він з'явився після воскресіння? Тим, хто його чекав. А міг би книжникам і фарисеям довести з докором істинність свого воскресіння.

Один монах сидів при храмі на воротях, вітаючи всіх і відкриваючи люб'язно двері. Якось його пригостили смачним виноградом. Але він згадав про хворого монаха і передав для нього весь свій виноград. Хворий зрадів гостинцю і наказав передати виноград на кухню, щоб його там прикрасили й передали ігумену (настоятелю) монастиря. Ігумен поглянувши на таку красу, вирішив, що цей виноград належить воротареві, адже він посміхається і заохочує людей до храму.

Любов повернеться до нас, але переконаємось чи це не егоїзм:

Чи ніхто не страждає від моєї любові?

Пропоную я свою любов, чи нав'язую?

Чи задаю я питання: як ТИ хочеш?

Яка істина мотивація мого вчинку?

Егоїст — це людина, яка так сильно полюбила себе, що на інших вже не вистачає ні краплини любові.

Перевіримо свою ЛЮБОВ по принципу Євангелії, чи довготерпить вона, чи милосердствує, чи не заздрить, чи не величається, чи не поводиться нечемно, чи не рветься до гніву, чи не думає лихого, чи все зносить, чи вірить, чи сподівається?