Культура – духовна броня українців
Про захисні функції культури, документалістику під час війни, мову як засіб ідентифікації та «День вишиванки» в межах культурної дипломатії України у світі - у програмі «Код нації» з ведучою Юлією Скоробогач та гостею, українською режисеркою, громадською діячкою, засновницею Всесвітнього дня вишиванки, Лесею Воронюк.
«Якщо ми хочемо зберегти європейську культурну спадщину - наше спільне завдання зупинити російські танки та солдатів», - ці слова прозвучали з трибуни Саміту Європейської культурної спадщини від переможниці 2022 року Лесі Воронюк.
«Ця подія дуже важлива для всього нашого суспільства, бо ми ще раз прозвучали на великій європейській сцені та дуже важливо, що це був Саміт Європейської культурної спадщини, де збираються фахівці в галузі культурної спадщини. Йдеться про те, що День вишиванки визнано не лише широким загалом тих хто любить і цінує нашу культуру, а й професіоналами, які дуже добре розбираються та розуміють всі культурні аспекти», - додала гостя.
Іноді здається, що День вишиванки був завжди, але насправді його заснувала саме Леся разом з друзями 16 років тому у Чернівцях, коли вони були ще студентами. А потім впродовж всього цього часу працювали над тим, щоб це свято розросталося та масштабувалося. Леся дуже тішиться, що це свято вже стало невіддільною частиною модерної Української історії.
«Вишиванка є духовною бронею України», – впевнена громадська діячка. «Українським дисидентам радянська влада забороняла носити вишиванки, щоб не було видно, що вони українці. Ось тому для нас це так важливо». Команда назбирала чимало історій, коли вишита сорочка брала на себе функцію духовного заліза, тому що вона завжди була невіддільною частиною цієї боротьби. Бо це візуальна культура, яку можна побачити.
Згодом молоді люди заснували Громадську організацію «Всесвітній день вишиванки», бо зрозуміли, що ця робота з одного дня переростає на цілорічну роботу. Окрім свята протягом року вони влаштовують виставки в Україні та за кордоном, їздять в експедиції, видають книги, знімають документальні фільми та інше. За кожним проектом стоїть команда дуже вмотивованих людей.
Їхні документальні фільми: «Спадок нації», «Ткацький шлях» та «Соловей співає» вже перекладені більш ніж на 10 різних мов та мають мільйони переглядів. «Українці почали шукати правдиві історії та відповіді про своє минуле, - зазначає Леся. - Ми вже тоді казали, що росія – це ворог і буде війна, що Білорусь – не самостійна країна. Прикро, що тоді нас мало почули. Зараз все змінюється, але, на жаль, через фізичний біль».
Також гостя впевнена, що нам, українцям, потрібно бойкотувати все російське, тому що через російську музику, літературу, твори, ми свідомо чи несвідомо вкладаємо гроші в російську зброю, ракети, які потім сюди до нас повертаються.
Леся зазначає, що «росія протягом 3-х століть вела гібридну війну проти України, поєднуючи фізичну війну з інформаційною. Складність в тому, що саме інформаційну, культурну війну може побачити значно менша кількість людей, бо вона невидима. Здається, що немає нічого поганого у концерті російського артиста в Україні, але треба розуміти, що це - обманка, яка присипляє нашу пильність, щоб потім атакувати. І фізична війна це довела».
Тому, на думку Лесі Воронюк, нам потрібно абсолютно відокремитися, здобувати свою автентичність та транслювати всьому світові, що ми - окрема нація. Бо фізичну війну ми виграємо - це вже для всіх очевидно, але з певним часом вони будуть намагатися знову завдяки телебаченню, фільмам, музики потроху проникати. Тому наші дії й в цьому напрямку повинні бути рішучими.
«Нам потрібно 2-3 покоління не зіпсованих російською пропагандою українців, тоді ми зможемо виробити імунний щит щодо цього ворога», - зазначає гостя. Гостя закликала кожного слухача взнати про свій родовід. Можливо, ви дізнаєтесь, що ваше прізвище змінили та русифікували, або що хтось з ваших родичів у 1937-му році постраждав: був розстріляний чи висланий до Сибіру. Громадська діячка впевнена, що після цього хтось навряд чи з радістю буде поглинати ворожу російську культуру та насолоджуватися нею.
В кінці програми Леся Воронюк торкнулася й мовного питання. Вона зазначила, що коли імперія захоплює іншу країну, то перше, що вона робить – знищує самоідентифікацію та цілісність країни. Мова - це імунітет, який показує, що нація - це нація. Якщо країна зберігає мову – вона цілісна, гуртується, об’єднується та протистоїть ворогу. Найгірше, коли нація розмовляє мовою ворога – це пряма дорога до втрати суверенітету. Тому вона закликала всіх українців брати приклад з Ізраїлю. Ця держава відновила свою мертву мову – іврит, яку всі євреї вивчили, коли повернулися до своєї Батьківщини.
