Історія про Давида і Голіафа – найпотужніший приклад пропаганди

На прикладі історії про Давида та Голіафа, ми побачимо на найпотужніший вплив пропаганди, а також побачимо, хто справжній герой в цій історії війни. Про це йшлося в програмі «Сторінками Біблії» з ведучим - пастором Сергієм Накулом. 

Ось вже понад 9 місяців наша країна продовжує боротися за свою свободу з державою-агресоркою, яка по всім параметрам: площею території, кількістю людей, економічними та воєнними показниками, нас перевищувала. Тому спочатку ніхто не вірив, що українці зможуть втриматися 3 дні, тиждень, місяць і вже зараз так багато місяців. Бо всі розуміли різницю між нами та нашим противником. Але і ми, і весь світ бачили, що українці втрималися, боронять землю та ще й роблять такі могутні контрнаступи, за що велика подяка Богові.  

Це справжній феномен, який дуже перекликається з однією біблійною історією про Давида і Голіафа, яка записана в Біблії, в Першій Книзі Самуїла у 17-му розділі.  

В ній ми читаємо, що два народи - филистимляни та євреї – знаходилися у стані війни. І одразу помічаємо цікавий момент, як філістимська армія починає використовувати потужний пропагандистський апарат та починає деморалізацію армії Ізраїлю. Вам це нічого не нагадує? Цей прийом потужно використовував наш противник, казавши, що вони друга армія світу і ніхто не може критикувати їхню країну. Тобто ми бачимо, що ця система не нова. Вона запозичена ще зі стародавніх часів. 

Далі ми читаємо про велетенського воїна у бездоганній екіпіровці: «І вийшов із филистимських таборів одноборець, ім'я йому Ґоліят із Ґату. Високий був шість ліктів і п'ядь. А на голові його мідяний шолом, і він одягнений був у панцера з луски; а вага того панцера п'ять тисяч шеклів міді. А на ногах його мідяні наголінники, а за плечима його мідяний спис. А держак списа його як ткацький вал, а вістря спису його шістсот шеклів заліза. А перед ним ходив щитоноша» (17:4-7). Ми таке теж бачили у пропогандистських роликах - повністю екіпірованих солдатів, але які, як потім виявилося, не всі мають гарне озброєння. 

І далі, що сказав Голіаф: «Чи ж я не филистимлянин, а ви не раби Саулові?» (17:8). Тобто він одразу підкреслює, що належить до великої филистимської цивілізації, та показує, хто тут хазяїн. Що євреям краще скласти зброю та стати частиною єдиного братського филистимського народу. Тобто стати їхніми рабами. І водночас він висміює царя Ізраїльського. Пам’ятаєте, як в лютому очільник російської федерації казав наступне: «Там одні наркомани та недолугі люди». А потім закликав здаватися та переходити на їхній бік. Тож ми бачимо ті ж самі наративи тоді та зараз.

А далі написано: «Оберіть собі кого, і нехай він зійде до мене. Якщо він зможе воювати зо мною, і вб'є мене, то ми станемо вам за рабів. А якщо я переможу його, і вб'ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам. І сказав филистимлянин: Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки. Дайте мені чоловіка, і будемо битися вдвох» (17:8-10). Ці слова дійсно деморалізували євреїв. 

Дивіться, як сатана використовує пропагандистські апарати. Протягом усієї Біблії ми можемо побачити, як він це робить. Як він бреше та перекручує. Як створює інформаційну картину, для того, щоб люди жахалися. Щоб думали, що він настільки потужний і могутній, та забували, як в цьому випадку, що вони - народ Божий. Що сам Господь дав їм обітницю завжди бути з ними. Що Він буде боронити та допомагати й потрібно покладатися на Нього.  

Подібна ситуація сталася в Едемському саду, коли люди почали більше слухати сатану – змія замість того, щоб слухати Бога. Та ж сама ситуація була із Голіафом, бо за ним стоїть той самий змій, диявол, який використовує земні сили, щоб протистояти Божому народу. Щоб Божий задум порятунку всього людства не був виконаний. 

«І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филистимлянина, і вони перестрашилися та сильно налякалися» (17:11). Деморалізація армії - це найстрашніше, що може відбуватися на війні. І це є стратегія і тактика сатани. Бо змій знає, що в нього немає стільки війська та потужностей, щоб протистояти Самому Богу та усім Його військам. Тому ми бачимо, що він знов і знов залякує та обманює людей, щоб вони забували обітницю Господа.

Це дуже перекликається з самовпевненістю нашого ворога, який вважав, що вони за 3 дні зможуть захопити Київ та контролювати таку величезну країну, як Україна. Тут також були самовпевненість в купі з пропагандою та бульбашкою, яку самі ж створили завдяки інформаційній автократії. І як результат – самі ж повірили своїй брехні та ще й переконали більшість країн світу. 

Подивимось далі на старозавітну історію. З’являється Давид. Це був простий хлопець з села, який пас овець. Він був шокований, але не Голіафом і його вибриками, а реакцією народу Божого і тому, що ізраїльська армія була деморалізована. Бо він, на відміну від них, добре пам’ятав Божу обітницю. Що Господь обіцяв бути з ними та що саме Він буде вести війну. 

Давиду дали зброю царя Саула, але юнак відмовився від неї. Він сказав, що не звик до неї та не може користуватися зброєю деморалізованої армії. Ось тут ми бачимо, що справжній герой цієї історії не Давид, а Бог, Який й дав перемогу через руки Давида. 

«Филистимлянин підходив усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита перед ним. І подивився филистимлянин, та й побачив Давида, і злегковажив» (17:41-42). Цікавий момент. Коли ти недооцінюєш ворога, можуть бути конкретні наслідки. Ми це ми побачили 9 місяців назад.

Далі ми читаємо, як Голіаф намагається обробити Давида своєю інформаційною пропагандою. «Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам птаству небесному та звірині польовій» (17:44). Але для Давида це було не важливе. Він не піддався цій пропаганді, тому для нього важливо було, що каже Бог, Який на його боці. Який вивів Божий народ із землі Єгипетської та показав Свою велич над першою армією світу – єгипетською. Ось на що він зважав. 

Юнак відповів: «Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім'я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив. Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку, і я поб'ю тебе, і відітну голову твою з тебе, і дня цього я дам падло филистимського табору птаству небесному та земній звірині. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів!» (17:45-46). Воїнства Господа, ось що бачив перед собою Давид. Це була впевненість його саме в контексті цієї війни. Це і вирішило кінець озброєного конфлікту та перемогу Ізраїльського народу.. 

Дехто вважає, що нам потрібно брати приклад з Давида, що саме він - герой цієї історії. І якщо у нас буде віра і впевненість, як у Давида, тоді й ми можемо долати “Голіафів” у нашому житті. Але суть цієї історії не в тому, щоб ми були такими як Давид та перемагали своєю вірою. Головним героєм цієї історії є саме Бог. Так, юнак покладався на Бога вірою. Але сила була не в Давидові, а в Божої обітниці, в Божій сили.

В кінці програми ведучий закликав всіх українців дякувати Богу за Його допомогу та перемоги, які Він дає. А також закликав і далі покладатися на Його могутню силу та обітницю бути з нами та боротися на нашій стороні.