Друг завжди поруч

Ми живемо у дуже жорстокому віці, де виживає сильніший, де кожен бореться за своє місце під сонцем і йому начхати на чиюсь біль, головне, щоб це не торкнулося його особисто.

Ми вчимося заробляти, обходити закон чи управляти людьми, але чи вміємо ми підтримувати один одного? Ось у чому полягає важливе питання. Як ми втішаємо друзів і чи боляче нам, коли боляче їм? 

Коли у знайомих хтось помирає, то у нас може вирватися така шаблонна фраза: не сумуй, все буде добре. А, насправді, уже добре не буде, бо людину не повернути. Інколи важко підібрати слова, щоб підтримати когось, інколи вони стають зайвими. Тому побути просто поруч, цього може бути достатньо. Співчуття - це сказати ближньому, що він не сам.

Біблія пише: Плачте з тими, хто плаче і радійте з тими, хто радіє. 

А ми часто робимо навпаки: заздримо тому, хто радіє і сміємося з того, хто плаче.

Ісус прийшов до Марти і Марії, щоб поспівчувати ім, коли помер їхній брат. Він заплакав разом з ними, бо також любив Лазаря. А через деякий час Ісус воскресив його і порадував усіх родичів і друзів. Прийде час і ми всі воскреснемо і зустрінемося з усіма померлими родичами! 

У наш час важко комусь відкритись, тому що боїшся розголосу, що про це дізнаються усі. І через це, навіть, коли стається якась біда, то ми можемо усе це тримати у собі. 

Цар Давид зі своїм військом після бою були дуже замучені, голодні і спраглі і вони звернулися до храму за допомогою! А куди ми звертаємося коли там стає погано? Ісус каже: Прийдіть до Мене усі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас.