Дитячі істерики

Звідки беруться сильні емоції у дитини? Як бути, якщо дитина вередує? Що хоче маленька дитина цим сказати? Про це йшлося в «Програмі YOU» з ведучою психологом Юлією Юр'євою.

Перш ніж народиться, дитина 9 місяців перебуває в утробі матері, де відчуває себе дуже комфортно. Народжується ж вона абсолютно беззахисною. Немовля не може вижити без дорослого. Тому в неї Богом закладена програма «Мені потрібен мій дорослий». Дитина в перший рік свого життя фізично не може щось зробити для себе. Їй цілодобово потрібна мама, дорослий. І тільки за цієї умови у неї є шанс вижити.

Як малюкові прив'язати свого дорослого, щоб з ним комунікувати, щоб подати сигнал, що йому щось потрібно? У його розпорядження є всього один засіб - це плач, крик. Він плаче, щоб мама заповнила його потреба - в їжі, в чистому підгузку, заспокоїла, втішила, полікувала та інше. Так поступово між ними утворюється ниточка прихильності. Дитина розуміє для себе, що світ для неї відкритий та приймає її.

У перший рік життя дитина плаче не для того, щоб докучати дорослим. Не для того, щоб ними маніпулювати. Плач - це її єдина можливість попросити про допомогу. Якщо ж дитина плачем подає сигнал, а мама або не приходить, або не вгадує її потребу, то зв'язку зі світом у неї не трапляється. Вона стає тривожною. Що маля робить? Вона посилює крик та плач, щоб прив'язати до себе маму. Тому, коли ви побачите, що дитина сильно кричить, плаче, знайте - це сигнал, щоб зупинитися, подивитися на неї та розібратися в причинах.

Це природно, коли дитина плаче, щоб отримати бажане. У неї є потреба, під цю потребу в її організмі виділяються гормони. Якщо вона отримує бажане, напруга спадає. Якщо ж вона не отримує бажаного, то посилює старання, під які організм виділяє ще гормони. Їх стає дуже багато і їх потрібно кудись подіти. У дитини починається істерика, під час якої вона оплакує свою невдачу та заспокоюється. Через плач нормалізується кількість гормонів, і організм приходить в норму. Звичайно ж, дитина не завжди отримує бажане і вона поступово вчитися з цим справлятися. Але дитина має право оплакати свою ситуацію та дати правильний вихід своїм емоціям.

Що робити дорослому, коли дитина плаче?

1. Забезпечити дитині зовнішній захист, адже під час плачу вона не контролює ситуацію.
2. Бути тим, хто розуміє, приймає та захищає дитину. Бути сильним, стабільним та спокійним.
3. Пояснити дитині, що зараз з нею відбувається, та дозволити посумувати. Сказати: «Ти плачеш, бо ти не отримала іграшку ... тобі сумно, прикро ... Я з тобою. Ти можеш поплакати».
4. Обійняти, а якщо дитина не підпускає, просто бути поряд.

Наостанок, ведуча підбила підсумок, що потрібно пам'ятати, сльози допомагають дитині повернутися в баланс. Тому в цей час батькам не можна бити дитину або кричати на неї. Зробивши все правильно, дорослі навчить дитину справлятися з невдачами та збережуть з нею здорові відносини.