Чим небезпечний хейт?

Негативні висловлювання в бік політиків або зірок стали рутинною справою майже для кожного, незалежно від того віруюча ця людина чи ні. Що про це говорить Біблія? Які наслідки за такі дії? Про це йшлося у програмі «Біблійний погляд».

Також цей ефір можна подивитися за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=ra47VCp5ckU

 

Коли прийшов Христос на землю, Він казав і робив радикальні речі. Нейтральних людей не було. Були ті, хто Його підтримував, й ті, хто Його засуджував, або як кажуть в сучасній мові,  – хейтив. Подивіться, як Ісус на них реагував: Він міг їм щось сказати в відповідь, але у більшості випадків – не звертав на них уваги.

Хейт – це негатив та негативні емоції, присутні у нашому житті, які ми виливаємо на іншу людину.  Хейт був завжди, але з розвитком соціальних мереж, його стало в рази більше. Бо у реальному житті хейтити іншу людину, дивлячись їй у вічі, можуть не всі, а в соціальних мережах можна безпечно для себе висловлювати свою думку.

З психологічної точки зору: це нормальний процес. Коли у людини щось накопичується всередині, вона це виносить, виливаючи свій негатив на інших людей.

НЕБЕЗПЕКА: у людини - хейтера стираються грані того, що і де правильно сказати, а що взагалі краще не говорити. Коли ми когось хейтимо, ми не думаємо, в якому стані зараз людина, які випробування вона проходить, навіть не припускаємо, що наші злобні коменти можуть «зруйнувати» цю людину.

З біблійної точки зору: Ісус Христос сказав, щоб ми не судили. Коли ми судимо людей за дії чи то за слова, то беремо на себе роль Бога. В Біблії також написано, що «якою мірою міряєте такою і вам вимірять». Ми не завжди про це думаємо, що тут також спрацьовує закон «Сіяння і жнива». Тобто те, що ми сіємо в життя іншої людини, потім до нас повертається, але якимось іншим чином. На жаль, судити легше, ніж любити, бо це важкий процес. 

Критика – це м’якіша форма хейту, але й тут також існує складність. Бо потрібно вміти правильно казати конструктивну критику, яка допоможе людині змінитися. Це вміють далеко не всі, більшість – розкидається словами направо й наліво щодо поведінки інших людей.

Чи може віруюча людина собі дозволити хейтити наших політиків?

Якщо ми говоримо з точки зору Біблії та віримо, що Бог стоїть над всім, значить «НІ». Це зовсім не означає, що ми повинні бути пасивними. Біблія каже, що потрібно казати людям, у чому вони не праві, але робити це таким чином, щоб це допомагало людині. Правда має бути донесена естетично, навіть якщо вона неприємна.

Наша задача: молитися, не закривати очі на зло, захищатися від зла (війна – це якраз захищання), але це не одно й те саме, що засудження та хейт.

Чи не стануть християни дуже пасивними та обмеженими, якщо не будуть критикувати та хейтити?

Конструктивна критика дає відповідь, що робити, а не просто принижує. Тобто, якщо ти критикуєш когось, то це має бути в любові, милості, в розумінні людини та інше. Конструктивна критика повинна бути, але вона не повинна «руйнувати» людей.

«Я за справедливість, – поділився своєю позицією гість. – Я за те, щоб сказати свою точку зору, але я дивлюся на багато факторів: чи буде моя думка впливати на те, що я висловлюю, як це відобразиться на тих, хто читає коментарі».

Як справедливо відповісти на хейт?

В цьому питання для кожної людини може бути різні правильні відповіді. Це може бути щось з цього переліку, або щось інше.

• Потрібно дати людині зрозуміти, що вона написала до вас не правильно.
• Можна проігнорувати або один раз писати свою думку і більше з нею не спілкуватися.
• Дати доступ та дозвіл говорити до вас та виправляти тільки близькому оточенню.
• Аналізувати хейт і думати, чи варто вам це приймати, чи ні.
• Захищати себе від хейту, тому що люди можуть писати все що завгодно.
• Перевіряти себе, якщо це не торкається, ігнорувати.
• Якщо ви не правий, перепросити відразу перед людьми.

Нам християнам потрібно бути лідерами думок. Це правильно висловлюватися публічно і обґрунтовувати свої думки, але робити це потрібно не токсично, тому це повинні робити не всі. А в першу чергу ті, у кого добра самооцінка стосовно себе і розуміння того, що люди можуть казати неправду.