Чий Малевич? Деколонізація мистецтва

В програмі «Нова генерація» разом з ведучою Юлією Скоробагач та гостею – Оксаною Семенік, історикинею мистецтва, журналісткою, яка наразі з цією місією перебуває в США, дізнаємося про українських художників, які багато часу знаходилися в тіні російської імперії, а зараз займаюсь своє місце в українській та світовій історії.

Також цей ефір можна подивитися за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=1pPFa8rjkc0

Часто розглядаючи полотна, ми навіть не замислюємося про автобіографічні подробиці автора. А коли бачимо, що на картині вказано його місце народження, навряд чи піддаємо сумніву цю інформацію. Але, як виявляється, даремно це робимо. Бо під тінню російської імперії знаходиться багато митців, які насправді мають зовсім інше походження. 

От хто за національністю такі відомі на весь світ художники, як Малевич, Айвазовський та Репин? Вони – українці. Але дехто у світі й досі вважає їх російськими митцями. І не тільки їх, а ще дуже багатьох талановитих українців.

Тільки-но в останній час українські мистецтвознавці почали «звільнити» наших митців. Зокрема, це відбувається завдяки праці Оксани Семенік, яка на першому етапі свого дослідження «звільнила» понад 40 українських художників та 38 художників з інших країн: Литви, Польщі, Білорусі та інших країн та веде боротьбу за інших художників.  

Історикиня мистецтва наразі знаходиться в Америці в музеї Зімерлі, якій має досить велику колекцію європейського та американського мистецтва, а також з країн колишнього радянського союзу. Але, на жаль багато українських художників в ній сприймається, як російські. «Для нас – українців – це болюча тема, – зазначає Оксана Семенік. – Нам потрібно робити колосальну роботу, змінювати назви в колекціях та музейних системах та підписувати наших митців саме, як українців».

Чому важливо це робити?

Культура – це другий фронт нашої країни. Встановлення історичної справедливості. Подолання меншовартості та укріплення внутрішніх зв’язків. Заява про нас всьому світові та зміцнення зовнішніх зв’язків.

Деякі люди думають, що там тієї України? Яка там культура? Навіщо нам їй допомагати? Тому так важливо провести дослідження та показати, що все що сприймається, як велика руська культура, насправді такою не являється. Це міф. Не має ніякої великої та не має ніякої руської культури. Насправді це все апропрійоване та вкрадене з України та інших країн, і ці автори ніколи не були росіянами.

Так працює держава-колонізатор. Вона забирає мову, культуру, все апрепріює й вивозить та будує навколо себе великий світ з тих ресурсів, які вона забирає в колонізованих країнах. Тому справедливе роздільне мистецтво – це перш за все питання деколонізації. Тому нам потрібно показувати, що наші художники – українці, і ми вже давно маємо ці зовнішні зв’язки зі світом.

Робити це не просто, бо цей міф, по-перше, поширювався століттями, по-друге, підживлювався великими коштами. От думаєте чому, в деяких американських та європейських університетах читають Достоєвського або Чехова, та чому їм присвячені великі курси? Ні, не тому, що вони краще за українських письменників, а, тому що у цей переклад свого часу вливалася велика кількість коштів. Бо росіяни розуміли, що культура – це частина великого впливу.  І саме тому, нам потрібно рішуче «повертати» своїх митців.

«Я можу поділитися, як я це роблю, - розповіла пані Оксана, - у мене є своя методика, як перевіряти російські колекції».

Ретельно вивчати біографію. Якщо точно не вказано місце народження, то 90% що ця людина народилася в Україні, Білорусі, Польщі, але не в росії. Якщо художник єврейського походження народився до 1917 року, теж скоріше за все він народився не в росії, а саме в Україні, Литві, Латвії чи в Білорусі. Тому що російська імперія, як і радянський союз, були антисемітськими. Євреї не могли жити за певною межею, яка проходила по території Україні та Білорусії. Потрібно перевіряти назви населених пунктів, тому що вони багато разів перейменовуватися. 

Нам потрібно багато працювати, щоб повернути собі своє ж, але це потрібно робити. Чим скоріше ми це зробимо, скоріше ми остаточно розірвемо всі зв’язки з нашим ворогом та заявимо всьому світові, що Україна – є, була і буде – окрема, незалежна і чудова держава, тим скоріше ми переможемо.