Базові навички спілкування з військовими – розмова з капеланом

Макс Шаргаєв, військовий капелан ділиться досвідом, як спілкуватись з військовими! Також цей ефір можна подивитися за посиланням:

https://www.facebook.com/radiom.ua/videos/746807726950363

«Я працював на радіо, – згадує Максим Шаргаєв, – коли мені на роботу принесли повістку з’явитися у військкомат. Я це зробив і дуже скоро став військовим капеланом. Ось вже близько року я разом з побратимами переживаю те, що вони переживають на позиціях. Можу впевнено сказати, те що люди в тилу називають війною, близько не те саме, з чим стикаються хлопці на передовій».

Що хлопцям найскладніше приймати?

Реальність. На приклад, коли люди в тилу читають у телеграмі новини про те, що було здійснено 15 атак на Авдіївці, які були всі відбиті, вони думають «супер». Коли ти в ЗСУ, ти по-іншому розумієш значення слова «відбиті».

Це не просто так, це жертви, як з однієї, так з іншої сторони. Для того, щоб відбивати атаки, щоб здійснювати операції, потрібно прорахувати певний відсоток втрат з нашої сторони. Ці втрати – наші хлопці. Хтось після відбитої атаки потрапляє в лікарню, у когось – травматичний досвід.

Мені, як віруючій людині, яка вірить в Бога, як капелану, хочеться з ними говорити про духовне, але часто так буває, що потрібно піклуватися про першочергові потреби: сон, їжа, відпочинок, їх емоційний стан та інше.

Що допомагає військовому на передовій?

Людині допомагає людське відношення. В більшості хлопці сприймають це, як роботу. Коли ти ходиш на роботу, тобі хочеться, щоб інші цінували те, що ти робиш. Тим більше, коли ти кожен раз можеш більше не повернутися, коли ти кладеш там своє здоров’я: фізичне, ментальне та психологічне.

Дуже важливо, коли хлопцям дають місце помитися, привести себе в порядок, відпочити та говорять слова вдячності, що «ти – красавчик». Це потім впливає на те, як вони спілкуються зі своїми рідними. Бо коли цього не має, коли їх першочергові потреби незадовільнені, коли їх пресують чи є якісь проблеми з командиром чи побратимами, стає ще важче.

Додає гнів, коли їм телефонують і запитують: «Як там справи? Коли війна закінчиться?» Людина слухає і думаю «капец».  Якщо десь й видно, коли війна закінчиться, то це не там. Там м’ясорубка, в якій важко щось розгледіти, бо орки лізуть й лізуть.

Тому цивільним людям, які телефонують воїну на передову, потрібно подумати, про що ви хочете говорити, чи варто зараз говорити про ці речі та відчути того, з ким ви говорите.

Декілька порад, як розмовляти та поводитися з військовими:

1. Підтримуйте близькі стосунки з воїном по телефону. Розповідайте про ваше буденне життя: як росте дитина, які справи у садочку, в школі. Намагайтеся зідзвонюватися майже кожного дня, крім випадків, коли він на завданнях або відпочиває. Знаходьте позитивні речі, про які ви можете розмовляти. З мудрістю приймайте свого чоловіка, не критикуйте, підтримуйте, підбадьорювати та цінуйте.
2. Не випитуйте у нього нічого, бо є багато речей, про які він не може або не хоче говорити. Є навіть заборонені теми:

• Чи ти когось вбивав?
• Коли буде перемога?
• Або фрази: «Ти таким не був раніше. Я була права/правий. А я тобі говорила не йди. Я тобі говорила залишайся з сім’єю. Чого ти туди попхався?»

Люди морально вбивають своїх чоловіків-військових цими фразами. Ви навіть не розумієте, що вони відчувають потім та як їм важко.

3. Також важливо щось відправляти військовому – якусь посилку, в якій будуть корисні та важливі речі, які дадуть йому зрозуміти, що він для вас важливий.

Наостанок, хочу звернутися до жінок, у яких чоловік/брат/батько служить в лавах ЗСУ, зрозумійте, будь ласка, що зараз у вас різна реальність. Він живе в зоні бойових дій і кожен день ризикує життям. Ви – в умовно мирному місті, майже не чуєте вибухів та займаєтеся побутовими речами. Раніше ви жити разом та розв’язували спільні питання, а зараз вимушені розв’язувати різні питання. Так, вам важко, але пам’ятайте, що йому ще важче, тому я дуже вас прошу, щоб ви намагалися втримати ваші відносини та стали для нього надійним тилом, на яке він може розраховувати.