100 невідомих творів Примаченко
Марія Примаченко – генійка українського наївного мистецтва, авторка більш ніж 2000 полотен зі світом химерних казкових тварин й барвистих квітів та дійсно легендарна українська мисткиня. Вона практично не покидала рідну Болотню, з легкістю дарувала картини гостям та ніколи не продавала свої роботи. Про творчість Марії Примаченко можна розповідати годинами, але краще – побачити її на власні очі . Особливо, коли випадає така унікальна можливість.
Зараз у Києві проходить дві виставки цієї надзвичайної художниці. Перша називається «100 невідомих творів Примаченко» і знаходиться в «Українському домі», на якій представлені роботи з пізнього періоду творчості художниці 80-90 роки. Друга виставка проходить у музеї «Декоративно-прикладного мистецтва» на території Лаври, в якій представлена колекція раннього періоду.
Творі першої виставки представлені з колекції пана Едуарда Димшиця – київського колекціонера, мистецтвознавця та колекціонера. Його попередня виставка відбулася у Львові у 2022 році в музеї Шептицького і називалася вона «Дарую Україні». Ось наступну він вирішив представити у Києві.
Марія Примаченко – одна з найвідоміших українських художниць, яку знають і люблять, як всередині нашої країни, так й за кордоном. Має декілька видатних регалій. Вона – лауреатка національної премії України ім. Тараса Григоровича Шевченко 1966 р., а 2009 рік за рішенням ЮНЕСКО було визнано роком Марії Примаченко. Художниця працювала в різних техніках та практично цьому не навчалася.
Що таке наївне мистецтво і хто ще входить в цю когорту?
Наївними художниками вважаються художники, які не мають вищої професійної освіти. Вони самонавчанні, і саме завдяки цьому у них виникають ці неповторні стилі. Це не означає, що їх мистецтво чимось гірше, ніж інше або непрофесіональне, ні. Воно неповторне, особливо та фантастичне.
До цієї когорти митців входить Марія Примаченко, а також Катерина Білокур – відома українська художниця, Анрі Руссо та Ніко Піросмані – грузинський художник.
Так склалося, що Марія Примаченко не мала професійної художньої освіти. Вона померла ще в 90 роки, але її малювання, як нескінченний процес, який триває й сьогодні. Здається, що у своїх творах, вона малює і для нас з вами.
Озираючись на її життя, зараз ми можемо трохи інакше подивитися на її творчість та наново відкрити для себе цю художницю:
«Марія стала свідком Другої Світової війни. На цій війні загинув її коханий, який навіть не встиг побачити свого новонародженого сина, а також був розстріляний її рідний брат. Вона важко пережила післявоєнні злидні, а навіть впродовж 10 років не могла малювати. Тільки після того, як вона трохи оговталася, знову почала творити.
Під час Чорнобильській катастрофі, вона жила всього за 30 хвилин їзди від зони відчуження. Через це лихо, вона втратила кількох друзів, але все одно вирішила залишитися на місці й не покинула своє село».
На перший погляд здається, що в її творчості присутня тільки радість, але якщо уважно придивитися до її полотен, то можна побачити набагато більше сенсів. Таких як, смуток, біль, трагедію, але разом з тим надію та невгамовне бажання жити та творити, а ще дитячу віру, що добро завжди перемагає зло.
