Мої кордони

Про мої пригоди дуже добре пам’ятають мої сусіди. Завжди, коли я приїжджаю додому, вони мені розповідають чергову історію з мого дитинства! Разом посміявшись, ми прощаємось до наступного разу! До речі, жартувати про себе, я не боюсь.

В усіх нас були «кордони» поставлені нам нашими батьками і я не виключення! «Мамо! Відпустіть на вулицю», - такими словами починався кожен мій день! І мамине: «іди» було перепусткою за «кордони» подвір’я! Я добре знала, до якої вулиці чи будинку можна точно доходити, а до якого ні. Батьки чітко говорили про це!  А у вас таке було?

Порушення кордону!

Ну що ж, почнемо з того, що у мене хороша пам`ять, і я пам’ятаю деякі фрагменти, а то й цілі історії зі свого дитинства!

То була Зима. Снігу намело багацько. Мені було 4 роки. Мама одягла мене як найтепліше, а точніше в шубу, яка важила більше ніж я, сапоги і пухову хустку я ледь могла рухатись!

Спочатку двір, потім вулиця, потім мене мої ноги понесли до сусідів. Якби я знала чим усе закінчиться! Пошукавши сусідів на подвір’ї, було тихо і я зрозуміла, що вони на задньому дворі, уже зраночку пилили дрова. Я прийшла до них привіталася і тут же помітила яму, яка була глибока і відкрита, я стояла і дивилась туди... і тут пролунало від сусідки Світлани: « Надька, не стрибай туди» і все... більше ні слова. І тут я приглянулася, а там був такий класний сніг, як перина, вночі тільки випав. «Нетоптаний сніг», подумала я.

Раз, два, три, чотири, п`ять... мить щастя і я там... вже за декілька секунд я зрозуміла... там був не тільки сніг...  Я почала кричати... «витягніть мене»!

Сусіди побачивши, що я «зникла з радарів», заходились від сміху під дровами і ще сперечались, хто піде тягнути. Нарешті сусід Манолій, витягнув мене і з дружиною Світланою повели мене на «суд» додому. Ідучи позад мене, вони все ще заходились від сміху, а я думала тільки одне: «навіщо було туди стрибати?»!

Відкривши двері, мама була злегка в шоці! А сусіди через сміх ледь змогли розказати, що сталось! Вдома якраз були гості! Далі я нічого не пам’ятаю!

Штраф був довгий, я сиділа вдома під арештом!

Кордони бувають двох типів.

1. Які ні в якому разі не можна порушувати, бо наслідки он, які бувають! Ця історія тому доказ!
2. Кордони, які можна і навіть потрібно розширяти. Це знання, розвиток, самовдосконалення...! Іноді ми досягаємо тієї чи іншої мети і зупиняємось, хоча можемо більше!

Томас Алва Едісон захворів на скарлатину і частково втратив слух та це не зупинило його і він став американським науковцем і винахідником, автором  винаходів, на які видано 1093 патенти США та 1239 патентів інших країн! Він не поставив для себе «кордон», він розширив його! Він придумав постійну лампу розжарювання і удосконалив її!

Подивись сьогодні на лампочку у своїй кімнаті і згадай, що немає кордонів для тих, хто не ставить їх собі!

А ще є «Духовні кордони», які поставив Сам Бог! Я - Господь Бог твій.

1. Нехай не буде в тебе інших богів, окрім мене. Подумай, чи Господь має перше місце в твоєму житті? Чи часто ти про Нього думаєш?
2. Не взивай намарно ім’я Господа Бога твого. Чи з пошаною ти ставишся до Божого імені?
3. Пам’ятай день святий, щоб святкувати його.
4. Шануй твого батька і твою матір. Чи любиш і шануєш своїх батьків!
5. Не вбивай. Чи не чиниш шкоди здоров’ю інших людей?
6. Не чини перелюбу. Чи є ти скромним (скромною) в усьому, що бачиш, чуєш, говориш і робиш?
7. Не кради. Чи не привласнюєш собі чужих речей? Чи віддаєш позичені або знайдені речі?
8. Не свідчи неправдиво на твого ближнього. рЧи не говориш погано про інших? Чи завжди говориш правду?
9. Не пожадай жінки твого ближнього. Чи маєш ти чисті думки й бажання?
10. Не пожадай нічого, що є власністю твого ближнього. Чи шануєш ти чужу власність? Чи не заздриш? Чи за все дякуєш Богові?

А які у вас є кордони?